Розділ 3: Агертут

— Чули новини? — пригнічено запитав Ягрім.

— Так… — Сірий зітхнув. — Великий ляпас арміям Айзі й Хорвейну. І велика втрата для країни.

Він говорив спокійно, але куточки губ кривилися, а в очах палала злість. У кабінеті запала напружена тиша. Ранкова звістка про поразку біля Червоної дамби вдарила по всіх — від простих містян, що запивали горе в кабаках, до Стражів і Королів. Розпач гуляв вулицями. Ще вчора Омолі святкувало перемогу, а сьогодні країна ковтала гіркоту поразки.

З відчиненого вікна повіяв холодний вітер. Наче нагадування: часу на скорботу немає.

— Нарій щойно повернувся, — продовжив Сірий. — Біженці з Хейду рухаються до темних, скелястих лісів Омолі. Легіон спробує завершити розпочате. Ми мобілізуємо десять тисяч воїнів і виступаємо їм назустріч.

У кабінеті стояла тиша.

— Хейд пав, — твердо мовив Сірий, підійшовши до карти. — Села спустошені, дороги під контролем Легіону. Але великі міста ще тримаються. Там є гарнізони, є мури. Осередки спротиву не зламані.

Він вказав на праву частину великого гаю на кордоні.

— За п’ять днів уцілілі будуть тут. Якщо Мегера їх перехопить — його військо зросте ще на п’ятдесят тисяч.

— П’ятдесят тисяч… — тихо повторив Ягрім. — Як ми їх захистимо?

— Тактичний відділ уже працює, — спокійно відповів Сірий. — Ми не йдемо в лоб. Ми перехопимо біженців раніше, ніж Легіон замкне кільце.

Він сперся кулаками об стіл.

— Назад дороги в них немає. Прохід до Тельти перекритий. Фортеці Хейду ще тримаються, але це питання часу. Ми мусимо врятувати тих, хто вирвався.

Розмову Стражів урвав Ілей, що без стуку ввалився до кабінету. Ягрім лише скоса глянув на двері. Манери залишають бажати кращого.

— Ми зачекалися, — сухо мовив Сірий і легенько вдарив кулаком по столу.

— Вибачте. Винен, — байдуже кинув Ілей і без дозволу впав у крісло. — То що такого термінового?

Крісло скрипнуло.

— Встати! - очі Сірого спалахнули.

Голос був настільки різким, що за дверима стрепенувся постовик. Ілей підскочив миттєво.

— Так, Є!

— Упор лежачи! Двісті п’ятдесят.

Ілей опустився на підлогу й почав рахувати. Двісті п’ятдесят для звичайної людини — межа. Для воїна — покарання. Для командира — нагадування, хто тут порядок тримає.

Сірий мовчки спостерігав. Він вирішив провчити нахабу. Про Пепенка ходили плітки, що тисяча віджимань для нього — звичайна розминка. Колись на горі Ангара його тренував сам Туккі Ремей. Особистий рекорд Сірого становив шість тисяч сімсот вісімдесят чотири віджимання. Та мав він і власний принцип: ніколи не карати підлеглих тим, чого не здатен виконати сам.

— Досить, — коротко кинув Сірий, коли Ілей перевалив за дві сотні.

Напруга в кабінеті розтанула швидше, ніж здавалося. Кілька хвилин тривала жвава розмова. Сірий і Ягрім дозволили собі сухий жарт — лише щоб не потонути в думках про Червоною. На виході Пепенко затримав їх обох.

— Ілей, будь напоготові. Можеш знадобитися будь-якої миті.

— Так, є.

Повернувшись до Ягріма, непомітно всунув йому конверт. Доручення, що невдовзі зведе двох юних воїнів в одному поході. Перш ніж піти до квартири й бодай трохи перепочити, Ремей зупинив наставника.

— Наставнику.

Сірий озирнувся.

— Щось хотів?

Ягрім схрестив руки на грудях.

— Обладунки, що на мені… Вони належали дідові. Я мав час дослідити їхню історію. І з’ясував: ці лати не виготовлялися за полководськими стандартами. То ким насправді був Туккі Ремей?

Сірий не відповів одразу. Опустив погляд на землю. Він знав, що ця розмова колись настане. У передсмертному листі старий друг просив розповісти онукові правду. Схоже, час настав.

— Ти достатньо виріс, — тихо мовив Пепенко. — Ходімо до мене. Вип’ємо вина і я розповім.

За кілька годин у домі Сірого вже панував прохолодний вечір. Третій бокал витриманого вина зігрівав, але не п’янив — радше розв’язував спогади.

— То дід теж був Стражем? — після довгої передісторії перепитав Ягрім.

Сірий поставив порожній бокал на стіл із червоного дерева.

— Ні, не одним із нас. Але мав із Орденом спільні справи.

Він на мить замовк.

— Про пригоди твого діда можна написати окрему книгу.

— Тоді ким він був? — тихо спитав Ягрім.

Сірий наповнив наступний келих.

— Туккі був більшим, ніж Страж. Більшим, ніж Королі. Посади такої не існує — тому не шукай назви. Він просто піднявся вище.

Ягрім уважно слухав.

— Рівний йому за силою лише Перший Верховний Страж і Соломон Весна.

— Вищим за всіх? Як це розуміти?