Білий принц

Своє військо Десмонд залишив, коли вони перейшли ріку Коранка, а сам закутавшись в одяг так, що було видно тільки очі поїхав у Адон. Другим великим родом півдня був рід Бронімір, їм належало місто Панкар, але коли Тодор Бронімір одружився з Есер Золтан, батьки якої заснували місто Адон і зробили з нього найбільше торгове місто півдня, то рід Бронімір отримав і його. Саме тут Десмонд  зустрівся із Тодором, від юного чорноволосого принца нічого не залишилось, натомість перед Тодором постав чоловік повністю протилежний тому юнакові. Але коли Десмонд показав кольцо - печатку з родовим гербом, рицарем навколо якого обвивається дракон, Тодор запросив його на розмову. І зі сльозами на очах повідомив, що його дочка Лідія і її чоловік, брат Десмонда Дорін убиті. Їхня дочка Мірела в цей час була із ним у Адоні, тому її минула лиха доля. Тоді Десмонд попросив, щоб йому показали де похований його брат. Тодор забравши тіла дочки і зятя, віддав чималу суму при цьому, поховав їх в Панкарі. Але розповів, що коли приїхав за їхніми тілами, то вони лежали в одній ямі разом, очі Доріна були засліплені, а в Івени вирвані нігті. Їхні тіла були перевернуті у труні, що доводило, що вони були поховані живцем.

Від цього Десмонд відчув непоборне бажання знищити усі роди, які змовились за спиною його брата. Тодор повідомив, що Алін Бесник не приймав участі у перевороті на відміну від його батька,а залишався на півночі,як і рід Фейнів. Наступного дня, Десмонд поїхав до свого війська, щоб повідомити про свої плани, а Тодор зайнявся організацією бенкету. Подав це так, ніби хоче прислужитись перед новим володарем і вирішив влаштувати лицарський турнір в честь дня народження Шандара Колояна, якому тоді виповнився двадцять один рік.

На бенкет з’їжджалися представники великих і малих родів, старих і нових. Як от Стоян Чавдур – друг Радана Колояна, великий воїн, який після перевороту отримав місто Гудаград разом із землями і таким чином возвеличив свій рід. Сам став військовим радником короля, а місто Гудаград головним військовим центром. Але зараз воно було у іншому кінці держави, а усі їхали в Бранмір на святкування.

Шандар показав себе, як молодий  лицар, вибиваючи із сідла своїх суперників. Але найкращим з усіх були Стоян Чавдур і невідомий лицар у чорних обладунках, який назвався Білий принц. Усіх здивувало таке ім’я, він же був весь у чорному, а більше цікавило те, принцом чого він був.У заїзді зійшлися Шандор і Стоян, перемогу одержав Стоян, коли він проїжджав повз короля після перемоги, то відкривши забрало шолома засміявся до свого друга.

У фіналі зустрілися лицар у чорному і Стоян Чавдур, спочатку вони поламали один об одного турнірні списи, а у другому заїзді Десмонда вибили із сідла. Він підвівшись вийняв меч, Стоян зліз з коня і йому зброєносець подав його цвайгендер – довгий дворучний меч. Коли Десмонд стояв навпроти свого суперника, то побачив перед собою велета закутого в залізо. Розпочався поєдинок на мечах, мечі мали бути не загострені, але такими не були. Стоян вправно управлявся із своїм великим мечем, та й сили у ньому самому було вдосталь. Десмонду важко було стримувати натиск більшого суперника, але на його боці була швидкість. Коли Стоян рубанув вертикальним ударом по противнику, той крутнувся вправо, так що великий дворучний меч застряг у землі. В цей час продовжуючи свій рух, Десмонд завдав з усієї сили удар по противнику і розрубав його навпіл. Меч з меориту розрізав металевий обладунок, мов теплий ніж ріже масло. Верхня частина тіла упала поряд із нижньою.

Усі були шоковані. Король підвівся наказуючи схопити Десмонда, хоча смерть на турнірі не була рідкість, але за це не карали. Принц Шандар зупинив охоронців і запитав переможця, принцом чого той являється.

Кордови! – відповів чорний лицар.

Коли охоронці короля дали наказ убити зухвальця, було надто пізно. Люди Тодора окружили арену, а невеликі загони воїнів, які знаходились за містом були розбиті військами Десмонда. Король Радан разом із сином зуміли втекти у столицю, де були його дружина і невістка. Поки він збирав війська, Десмонд і Тодор захопили південь: Бранмір, Райна, Адон і родове місто короля – Айорд стали належати їм. Стояніс хоча і належав Кордові, але там в основному жили нащадки племен дакійців із Айлін. Усіх вельмож, які були на турнірі у розкішних дорогих одежах з золотими прикрасами і дорогоцінним камінням відправили в кайданах у копальні Райни. А їхні коштовності пішли на будинки, де могли харчуватись жебраки. Вони працювали на копальнях до того часу, поки їхня одіж зовсім не зносилась.

Перший бій відбувся біля околиць міста Івет, міста роду Флорін, а потім і роду Дедлаф. Зараз у ньому сидів Драгомир Бесник. Саме він і зустрів об’єднане військо Десмонда і Тодора. Його воїни не зуміли стримати натиск вершників Фідану. Коли йому радили почекати війська короля він відмовився через свою гордість. Але, коли майже усі воїни були убиті у нерівній битві, він сховався за стінами міста. Десмонд, який знав це місто, як свої п’ять пальців проникнув з групою воїнів Тодора через старий колодязь, який висох у часи його юності. Охоронців, які не очікували такого були швидко убиті.

З пляшкою вина у одній руці і мечем у іншій на зовнішній двір вийшов вже трохи на підпитку Драгомир Бесник. Спускаючись дерев’яними сходами, які поскрипували під його вагою, а був він чоловіком в тілі, він ступав повільно до загарбників. Було видно, що йому нічого втрачати, а вино забрало у нього інстинкт самозбереження. По колу у дворі стояло вісім воїнів, а у центрі між ними стояв чорний лицар. Вогні смолоскипів горіли на стінах міста розганяючи нічну темряву і відбивалися від чорного металу Білого принца.

Я мав одружитись з твоєю матір’ю, а не цей чужинець. Коли я дізнався про їхній шлюб, то зненавидів його. А коли люди почали прославляти його, який він хороший правитель, то зненавидів ще більше.