Нащадок дракона

У 1150 році золтан Фідану Ондер помер, новим золтаном став його син Арікан.

Що буде з його тілом? - запитав Десмонд у Арікана, коли вони знаходились біля тіла батька.

Коли хтось із фіданців помирає, його тіло відносять до «піскових духів», які живуть за  повір’ями у деяких місцях пустелі і там тіло засмоктується піском. Коли ж помирає золтан, його тіло кладуть у саркофаг виконаний із чистого золота і прикрашений дорогоцінним камінням, що знаходиться у такій же золотій кімнаті. Кожен золтан сам вибирає місце для свого поховання. Тільки його слуги знають про нього, бо вони і відносять його тіло до саркофага і там зачиняють. Але після того як вони повертаються до міст, а вже ніхто не знає про місце поховання, тому що їх по дорозі убивають.

***

Після смерті батька королем став Дорін Дедлаф, якому було двадцять чотири роки. Два роки до цього, він одружився з Лідією, яка була дочкою Есер з роду Петар і Тодора з роду Станімір. Її дідом був дядько золтана Фідану Ондера – Арлан.

            Радан володів великим впливом на півдні і боявся, що шлюб Доріна і Лідії закріпить міцні відносити між Кордовою і Фіданом. А він убивши Нандора Дедлафа мріяв сам посісти місце короля, знаючи про м’який характер Доріна. Нандор не раз шкодував про те, що не того сина відправив заручником. Тому слабкістю юного короля вирішив скористатися Радан, тим більше, що про молодшого брата короля не було чути вже давно і він навіть не з’явився на похорони батьків.

            Сам Радан Був одружений з Лілою, яка була дочкою багатого поміщика із Стояніса, так його батько хотів укріпити їхній вплив на півдні. Коли він убив Нандора Дедлафа, то почав думати про присвоєння влади у державі собі, але розумів, що військовий переворот може не здійснитись. Бабуся Доріна – Мірела, була родом з Ніколет, тому народ цих земель був відданий теперішньому королю. Тому він вирішив поставити на свою сторону північ. Найбільшими містами тут є Шофран, засновник його Влад Бесник і Ніколет – Любен Еміліан, Валінас – Іонел і Оріль Фейни, два брати , які заснували місто.

У Влада Бесника був син Валі, у того син Раду, в нього син Больдо, а у нього народився син Драгомир, який мав одружитись з Івеною Фейн, але вона вийшла заміж за чужинця з Товідару – Нандора Дедлафа. Тому він завжди недолюблював королівський рід.

            В Любена Еміліана був син Віорел, а у того з дочкою багатого поміщика з Ілініс народилась дочка Лала і син Корнель. У Ніколети, так звали його дружину , був син до одруження, але він пропав в дитинстві. У Корнеля народився син Алін, а у нього дочка Мірела, яка вийшла заміж за Броніміра Фейна. А у дочки Віорела – Лали, народився син Валі, у якого був син Демьян, у нього дочка Віолета, яка вийшла заміж за Драгомира Бесника у 1120 році. У них народився син Алін, у якого була старша дочка Яна і молодший син Марко. Саме на Яні, Радан Колоян хотів одружити свого сина.

            У 1156 році, коли його сину Шандару виповнилося двадцять, а Яні шістнадцять, вони зробили весілля. Напевно найпишніше весілля із усіх до цього роблених у Кордові. Північ і південь поєднались, Яні у спадок пішло місто Ніколет, у якому сидів її дід Драгомир Бесник, а Шофран залишився за Марко, але поки що там управляв його батько Алін. 

Коли Радан замислив переворот, щоб стати королем чи зробити ним свого сина у нього була підтримка майже усіх родів, крім Аліна Бесника, який як і дім Фейнів з Валінас підтримували його тільки формально. Вони заявили, що не можуть дати війська, тому що коли почнеться громадянська війна, то цим можуть скористатись сусідні держави: Алія і Оріана. І якщо це станеться, то їхні війська підуть спочатку через їхні землі. Тому інші роди не ставили більше запитань.  Алін не хотів видавати свою юну дочку заміж за Шандара, але на цьому наполягав його батько Драгомир, який ладен був пожертвувати внучкою заради старої обіди.

            Тодор Станімір перебував більше у Адоні, а в Бранмірі управляли його довірені особи. Одним із таких був Стоян Чавдур, який управляв військом міста. Він підтримав Радана, тому що вони були друзями, а коли Тодору доклали про це, було надто пізно.

            Переворот швидко почався і швидко закінчився. Дорін був невмілим  полководцем і правителем. Народ з кожним роком біднів, хоча їхні господарі статків не втрачали. Вони робили що хотіли не зважаючи на своїх людей, а король у їхні справи не втручався. І дарма, тому що коли прийшов його час, підтримки народу він не мав. Неосвічені люди винили у своїх проблемах короля.

            У 1157 році Десмонду у Фідані надійшов лист від невідомого (Аліна), про те, що в країні переворот, його брат скинений із трону. Новим володарем Кордови став Радан Колоян.

            Десмонд пішов до молодого золтана Фідану – Арікана, який вже сім років управляв державою замість свого батька. Десмонд просив, щоб той відпустив його додому. Людей з якими був укладений договір вже немає, його батько, як і старий золтан мертві. Арікан ставився до Десмонда, як до брата, тому довго вмовляти його не прийшлось, він лише попросив зачекати декілька днів. Через п’ять днів Десмонд знову прийшов до Арікана, той запитав його:

Як ти хочеш добратись додому, якщо цілі дні проводиш у приміщенні? І що ти будеш робити сам тепер уже в чужій країні?

Я мушу дізнатись, що сталось із моїм братом! Хоч би які муки завдала мені ця подорож, я доберусь додому.