Легенда про богиню

Прийшов бард у місто
В таверну звернув
І всім вже знайому
Пісню вже затягнув

Пісню про кохання
Богині одної
І про те що вона
Єдина у неї

Адже у богів
Лише так буває
Що по справжньому
Бог лише раз покохає

Знов стара пісня
В таверні лунає
Про те як богиня
Хлопчину кохає

«Коли богиня
Хлопця покохала
Настільки сильно
Що ішла й співала

Але коли про все
Дізналися боги
То були вони проти
Щоби разом були

Але богиня та
Хоча наївною була
Та силу не обмежену
Мала також вона

Тому вона постала
Проти інших богів
Задля людського хлопця
Встала проти братів

Коли боги стихій
Побачили її
Тоді вже відступили
Й лишили вибір їй

Вона просто зраділа
Немов ото дитя
В обійми до коханого
Помчалася вона

Отак ото почалася
Легенда на віки
Легенда про кохання
Поміж двох світів»

Закінчив бард пісню
І лютню відклав
Пішов він по залі
Він гроші збирав

А після концерту
Він рушив у шлях
Донести всім людям
У цей складний час

Що справжня любов
Лише владна в світі
Що вищим чинам
Не підвладно змінити

І знов нове місто
А пісня одна
Вона про богиню
Як кохала вона

В один з вечорів
Він погляд відчув
В кутку у таверні
Хлопчина там був

Та після концерту
До нього пішов
Хлопчина спитав
Заспіваєш ізнов?

Хоч бард здивувався
Та не показав
Він хлопцю кивнув
І знов заспівав

І пісня знайома
Лунає вже знов
Хоча слова інші
Та суть та сама

Пісня про богиню
І про її кохання
Закінчилась пісня
Хлопець мовчить

Тут бард підійшов
І питає його
Можеш пояснить
Чому іще раз

Захотів ти почуть
Оцю стару пісню
Хоча слова я міняю
Незмінна там суть

А хлопець поглянув
І лиш спохмурнів
Бо пісня ця бреше
Сказав лише він

Насправді той хлопець
Її не кохав
А лиш стати богом
Бажання він мав

А звідки це знаєш
Спитав його бард
Адже усе це було
Кілька століть назад

Хлопець змовчав 
І більше ні слова
Барду не сказав
І скінчилась розмова

А бард посміхнувся
Він лютню узяв
І також пішов
І собі промовляв

Напевно не марно
Я книгу лишила
Один уже знає
Яка ото сила

І як же я сильно
Його я кохала
Що місце богині
Йому я віддала

Сама залишилася
Тут на землі
Пісні я співаю
Хоча і сумні

Але без печалі
Не буде і щастя
А інших нехай
Оминають нещастя

Піду у столицю
І там заспіваю
Хоча вже давно
Я його не кохаю

Але оцю пісню
Хай знає народ
Хоча було багато
Тоді в нас пригод

Але я усе ж тоді
Його сильно кохала
Що всі свої сили
Йому я віддала

Ось так і стаються
Легенди на віки
А потім їх розносять
Звичайні співаки

А потім ті легенди
На віки не забудуть
У кожного в душі
Вони відклик знайдуть

Отак і рушив бард
В столицю на концерт
Донести людям мову
Про той сумний кінець