Ти поясни мені чому
Людей вбиваєш
Ти на дню
Але не тіло
Душу раниш
Коли ті рани
Не затягнеш
Ті рани вже
Навічно там
Хоча тобі
Не по зубам
Ти лишиш рану
Спогад вічний
Та збережи
Тебе предвічний
Ти раниш жінку
Вколеш словом
То не помститься
А простить
Та так простить
Що ти на мить
Засумніваєшся
У тому що ти
Живеш у світі
Цьому непростому
І що існуєш взагалі
Вона простить
Оту образу
Ти викликаєш
Лиш відразу
Наче тарган
Що пробігає
Та їх вона
Лиш оминає
#1758 в Різне
#417 в Поезія
#1205 в Молодіжна проза
вірші, мотивація любов до себе рішучість діяти, впевненість в собі
Відредаговано: 06.10.2023