Я уявлення не маю, у що вплуталась. Освідчення, день народження, хлопці з "БезМеж". Все це схоже на якусь дивну казку, тільки от де принц і все таке, я не знаю.
Коли закінчується остання на сьогодні лекція, ми з Настею разом виходимо на вулицю. Знову прощаємося біля стоянки і я прямую до знайомого автомобіля. Сьогодні Ной тут сам. Сидить на капоті, наче позує для модного журналу. Коли бачить мене, підводиться та знімає темні окуляри.
- Я говорив з Етом стосовно твоєї пропозиції, - одразу заявляє.
- І що він? Відмовився? - все-таки сподіваюся на такий перебіг подій.
- Та ні, ідея йому сподобалася, - посміхається хлопець. - Даша у нього дівчина особлива, одним співом її не взяти. Просто як ти.
- Тобто? - не можу зрозуміти, що він має на увазі.
- Сідай, Кет. У нас мало часу, - хмикає Ной і, здається, не збирається бодай щось мені пояснювати.
До торгового центру їдемо мовчки. Прокручую у голові слова хлопця, а він просто мовчить та думає про щось своє. В принципі, мені однаково кого навчати кататися - будь-якого відвідувача ковзанки чи того ж Етана. Та якщо він дійсно готовий піти на такі жертви заради своєї дівчини, я вже ним захоплююся.
Ной разом зі мною заходить на каток і заявляє, що почекає, поки я переодягнуся. Роблю це швидко, тому що до божевілля цікаво, що ж буде далі. А далі мене чекає справжній шок, тому що на ковзанці, окрім Ноя, мене чекають Леон та ще один брюнет з проникливим поглядом. Чомусь одразу приходить розуміння, що це Етан.
- А де всі? - ковзани плавно розсікають лід, коли їду у їх бік. На ковзанці ні душі, хоча в таку пору тут буває багатолюдно.
- Ми орендували каток до десятої, - заявляє Ной.
- Привіт, я Етан! - хлопець доволі привітно посміхається, а я одразу відзначаю, що на ковзанах він тримається добре. А от Ной, чомусь, ближче до бортиків. Невже не вміє кататись?
- Катя! - тиснемо одне одному руки. - Кататись вмієш?
- Головне, що не падаю, - хмикає хлопець. - Колись катався, але було це дуже давно.
- Добре, - киваю головою і переводжу погляд на Ноя, котрий все ж таки хапається за бортик. - А ви тут як група підтримки?
- Ага! - відповідає Леон і впевнено розсікає лід. От у нього з катанням жодних проблем немає.
Оскільки основне моє завдання навчити кататися Етана і спробувати зробити з ним декілька легких підтримок, ми одразу беремося за роботу. На щастя, хлопець старанний і виходить у нього чудово. Леон також впевнено катається навколо нас, а от Ной взагалі покидає лід. Здається, мої спостереження вірні - він не дружить з ковзанами.
- Твоїй дівчині пощастило, - не можу втриматися від похвали в бік Етана. - Ти так стараєшся для неї.
- Це мені з нею пощастило, - впевнено відповідає хлопець і так тепло посміхається, що у мене подих перехоплює. Оце я розумію - справжнє кохання! Шкода, що у мене такого немає. - Кет, ти можеш допомогти мені в суботу? Я хочу показати Даші наш виступ, тільки одягну маску, щоб вона мене не впізнала.
- А потім освідчишся? - запитую. - Це чудова ідея! Звісно, я допоможу!
- Ти дуже хороша! Ной правду говорив, - посміхається Етан.
- Тобто? І що він говорив? - зацікавлено питаю.
- Гей, Ет! У тебе тут телефон розривається! - Ной кричить так голосно, що ми з Етаном одночасно повертаємося до нього. Хлопець вибачається і швидко їде до бортиків, щоб відповісти на дзвінок, ну а я вирішую дещо перевірити.
- Ти не вмієш кататися? - під’їжджаю до бортиків, за якими сидить Ной.
- З чого ти взяла? - хлопець одразу напружується, а мені все стає зрозуміло.
- Виходь на лід, я і тебе навчу! - подаю йому руку, хоча й сумніваюся, що Ной погодиться. Все ж таки він не той, хто буде показувати свої слабкі місця. Але, на мій щирий подив, він таки підводиться і вкладає свою руку у мою.
- Ой, що зараз буде! - регоче Леон. - Кет, ти впевнена, що воно того варте?
- Закрийся, придурок! - гиркає Ной і таки ступає на лід. Йому реально страшно, я відчуваю це по тому, як міцно він хапається за мою руку. Але до подібного я звикла, адже вчити таких, як Ной, входить в мої обов'язки.
- Розслабся і довірся мені, - кажу впевнено.
- Звучить красиво, - нервово посміхається Ной. - Мушу зізнатися, що ковзани мене завжди лякали. Я уявляв, що, впавши, можна розрізати собі горло.
- Ти серйозно? - фиркаю. - На ковзанах діти катаються, хоча мушу визнати, що так, вони вважаються холодною зброєю.
- Ось бачиш! - вигукує Ной і лише зараз помічає, що за розмовами ми заїхали на середину ковзанки. - Ого!
- Не все так страшно, правда? - посміхаюся. В очах Ноя щирий захват - і це так круто. Зараз він такий смішний і зовсім не пихатий. Показувати свої слабкі місця не кожен вміє, а те, що Ной зміг це зробити говорить про його силу.
- Правда, - погоджується.
- Гей! - до нас повертається Етан та зацікавлено розглядає. - Взагалі-то, Кет мені допомагає!
- Я краще повернуся у безпечне місце, - охоче погоджується Ной і забирає свою руку з моєї.
#3624 в Любовні романи
#414 в Молодіжна проза
популярний хлопець і звичайна дівчина, популярний гурт, гра на кохання
Відредаговано: 09.02.2022