3.

Ной

Я люблю концертні тури, адже в кожному місті можна добряче розважитися. А оскільки двоє з чотирьох учасників гурту вже майже сімейні люди, залишився лише я та Леон. 

Етан так взагалі взяв з собою Дашу у тур. Здається, цей чувак зовсім збожеволів, адже не може без неї й дня прожити. А от в Адама все навпаки. Його вагітна дівчина залишилася в Лондоні, і тепер він страждає від розлуки з нею, а зривається на нас. Зовсім божевільним став за останні кілька тижнів!

Хочеться вірити, що мене подібне не спіткає. Не хочеться відчувати себе ганчіркою і ламатися від того, що дорога людина не поруч. Навіщо мені все це, коли поряд так багато красивих дівчат?

- Чого шкіришся? Планується веселий вечір? - питає Леон, поки ми у гримерці, і наш візажист чаклує над образами. Через декілька хвилин виходити на сцену, а хвилювання зовсім немає. Я вже звик до подібного і концерти для мене стали звичною частиною життя.

- Ага! Хочу знайти собі красиву подругу, - хмикаю. - Хочеш зі мною? Може, в клуб гайнемо?

- Макс нам шиї скрутить, - фиркає Леон. - Вибач, але я ще хочу жити.

Ну що ж, здається, веселитися доведеться самому. Та хіба це погано? Головне - знайти для цього красиву дівчину - і вже не один! 

Концерт проходить як зазвичай. Натовп реве і підтримує нашу музику. На сцені Адам повністю віддається роботі. А так і не скажеш,  що декілька хвилин тому він телефонував Лірі та усміхався від вуха до вуха. 

Як тільки нас відпускають зі сцени, першим спускаюся сходами та проходжу в коридор. Хочеться змити грим та переодягнутися. Наш автобус лише завтра зранку, отже, наступне місце мого призначення - клуб. 

Тільки от дійти до роздягальні не встигаю. На півдорозі мене зупиняє доволі приваблива брюнетка у мегакороткій сукні й одразу кидається на шию з поцілунками. А я що? Ну хіба можна відмовити, коли так пристрасно цілують?

- Я чекала на тебе від початку концерту, - шепоче мені в губи і тягнеться до ременя на джинсах. Тільки от зробити нічого не встигає, тому що я помічаю якийсь рух поряд, а тоді незнайому мені блондинку з телефоном у руках. 

Розумію, що це чергова журналістка в погоні за сенсацією і легенько відштовхую подружку від себе. З'являється злість, що мені наламали такий чудовий вечір. Саме тому вириваю телефон у блондинки з рук і мало слухаю те, що вона говорить. Знаю, не раз зустрічав таких невинних овечок. А на наступний день розглядав свої фото з усіх ракурсів в інтернеті. 

У її вухах навушники і коли забираю один та прислухаюся до того, з ким дівка розмовляє, розумію, що говорять англійською. Дратуюся ще більше і тому на емоціях розбиваю телефон блондинки об підлогу. Про свій вчинок зовсім не шкодую. Буде знати, як наступного разу без дозволу когось знімати. І байдуже, що жодних фото в телефоні я не знайшов. Можливо, просто не встигла зафоткати компромат. 

Розумію, що справу закінчено і вже збираюся йти, коли на телефон починає дзвонити Адам. Схоже, мене загубили, тому треба пришвидшитись. Тільки от блондинка виявляється ще тією штучкою. Вона вириває у мене з рук айфон та розбиває об плитку. Так само, як недавно зробив я з її гаджетом. 

А це було несподівано і дуже… жорстоко. Блондинка задніх не пасе, розуміє, що утнула, тому, підхопивши свій розбитий телефон, тікає геть. І мені б наздогнати її та вибити з голови всю дурість, та я цього не роблю. Розумію, що, напевно, таки погарячкував. Вона не схожа на пронирливих журналістів. Тому… просто дам їй спокій!

Мій вечір таки проходить у компанії красивої брюнетки. Оскільки попередня накивала п'ятами, нову довелося шукати в клубі. Ну а далі на мене чекало ще багато міст і не менше красивих дівчат. 

Два місяці промайнули доволі швидко. І як тільки я повернувся у Київ, батько приголомшив заявою, що збирається вдруге одружитися! В принципі, я не був проти цього. Все ж таки мама кинула його кілька років тому і полетіла на Мальдіви з коханцем. Пам'ятаю, як тоді йому було важко. Чесно кажучи, вчинку матері я не розумів і зараз нічого не змінилося. 

Ми з хлопцями якраз приїхали на студію, коли зателефонував батько і заявив про бажання побачити мене на сімейному вечорі. 

- Я впевнений, що Вероніка тобі сподобається, - розповідав батько, поки я чекав, коли приготується кава у кавовому автоматі. - До речі, у неї є донька Катя. Цього року вступає у твій універ. 

- А це вже цікаво! - хмикаю весело. - Гарна?

- Навіть не думай, Назаре! Катя дівчинка хороша! Повна відмінниця! 

- Заучка значить, - фиркаю. Одразу уявляю якесь страшко у величезних окулярах - і вся цікавість до зведеної сестри пропадає. 

- Просто розумна дівчинка. Сьогодні сам все побачиш. Тільки не спізнюйся! - суворо заявляє батько.

Доводиться пообіцяти, що буду вчасно. Чесно кажучи, цікаво побачити обраницю батька. Все ж таки мені хочеться, щоб він нарешті був щасливий. 

- Ти чого такий завантажений? - запитує Етан, коли повертаюся до хлопців зі стаканом у руках. 

- Батько хоче бачити на сімейному вечорі. У нього наречена з'явилася, а у мене, походу, зведена сестра, - пояснюю.

- Ого! Гарна сестра? - одразу цікавиться Леон, ще один холостяк з нашої компанії.