Доля

Якось Наталя прилетіла з чергового круїзу і щаслива вбігла до нас і почала вішатися на Володю, цілувати його та сміятися.

Ми з Володею на той час були в залі, пили чай. Я подивилася на Володю, Наталю і не могла зрозуміти що відбувається, Володя теж здивовано дивився то на мене, то на Наталю. І тут Наталя дістала якісь документи і почала щось швидко розповідати: яка вона щаслива, як несподівано це сталося, як вона любить Володю.

Я переглянула документи. Це були результати ультразвукового дослідження та заключення гінеколога. Наташа була вагітна.

Я подивилася на Володю, він опустив очі, йому було соромно дивитись мені в очі. Весь цей час Володя казав, що у них з Наталкою не було сексу, що шлюб фіктивний, а я дурепа вірила.

І почалося…

Гості, подарунки, привітання, я не знала, куди мені подітися. У мене було гидко на душі та серці, я відчувала розчавленість, образу. Один Михайло мене підтримував, він розумів мій біль та страждання.

Якось Михайло прийшов з квітами до мене і сказав:

- "Виходь за мене заміж. Ти вже Володі тут не потрібна, а ми давні друзі і я тебе кохаю».

Його визнання було для мене одкровенням, оскільки до цього часу я навіть не помічала почуттів Михайла до мене.

У вечері я зачинилася у своїй кімнаті і думала. Володя прийшов, як завжди, але двері були зачинені, він постукав – я не відчинила. Мені в перше в житті захотілося побути одній і все осмислити. Я розуміла що все життя при Володі я жити не зможу, з'явиться дитина, спільна їхня дитина. А мені бог так і не дав дітей, хоч я дуже хотіла народити Володі дитину.

На ранок я подзвонила Мишкові і погодилася вийти за нього заміж. Михайло був щасливий.

Володі я теж сказала що виходжу заміж, коли він із Наталкою снідав. Я знала що при Наташі він нічого мені не скаже, але я бачила його лютий погляд.

Після сніданку, я поїхала магазинами.

Увечері Михайло заїхав за мною і ми разом поїхали по кав’ярнях, як у юності, дуріли. Я відчувала що ожила, начебто могильну плиту з мене зняли.

Приїхала я додому пізно. Володя до мене не приходив.

За сніданком він ображено дивився на мене, видно було що він у паніці і не знає, що йому робити. Наталя звісно нічого цього не помітила, оскільки була зайнята собою та своїми емоціями.

Після сніданку Наталка поїхала по магазинах, вона хотіла приготувати кімнату дитині, а ми з Володею залишилися самі в будинку.

Я пішла до своєї кімнати, бо не хотіла провокувати скандал, але Володя прийшов до мене, постукав, увійшов до кімнати та застиг у дверях. Було видно, що його роздирають почуття, але він просто стояв і дивився на мене, а я дивилася на нього. І тут він упав навколішки, почав цілувати мені руки, просити, щоб я його не кидала, що він мене любить. Казав що розлучиться з Наталкою.

-«Ти все що у мене є, без тебе я ніхто» - говорив він мені і сльози текли з його очей.

Моє серце затремтіло... Але в голові у мене крутилося тільки одне: «у них скоро буде дитина». Я обняла Володю, заплакала…

Ми довго говорили, як нам добре вдвох, але життя дуже складна штука і як доля нас закрутила.

Після довгих годин розмов ми з Володею домовилися, що будемо найкращими друзями і спробуємо змиритися з тим, що маємо зараз. Я стану дружиною Михайла, а він добрим чоловіком Наташі та батьком їхньої майбутньої дитини.