ПРОЛОГ
Минув рік.
Ден зробив пропозицію Діані. Їхнє весілля було розкішним: Яхта, шампанське, страви, арка для наречених. Цей день був найщасливішим для Ді.
У Елі також було весілля з Бодьою: Ресторан, зала вся у пелюстках троянд. Хіба не щастя?
Була весна. Сніг танув, гріло сонечко, співали горобчики…Ді із дочкою, якій 6місяців пішли гуляти.
-АНРІЙ???!!!
-Ну привіт! Так це я.
-Ой вибачте я, мабуть, помилилася…
-Ні, Ді ти не помилилася!
-Ти живий???!
-Так, мого тіла не знайшли, я вижив, мене мучили у підвалі, але я втік, довго шукав тебе…
-Що??? Як??? Ми давно ще 10років тому тебе поховали…
-Я живий, але бачу ти щаслива, бачив тебе з твоїм хлопцем ти здається забула мене?
-Це мій чоловік, ми одружені, у нас дочка якій 6 місяців, я не могла думати про тебе, я ж думала, точніше знала, що ти загинув…
- Добре, бувай, успіху тобі, моя Ді!
Тут Діана прокинулася:
-Це був лише кошмар- Мої долоньки змокріли, я голосно дихала, але мене заспокоїв Ден.
-Сонечко все добре, то лише сон.
Він поцілував мене і ми заснули один одного обіймаючи…
Ось така історія у Дена і Ді, кохання-це щось більше, ніж просто любити!
The end:)