Частина 2-глава2

Еля була вже там.
-Ді тебе так довго не було, де ти була?
-У заміському будинку Дена.
-Ді, в мене був поцілунок із Бодькою!-Подруга кинулася мене обіймати.
-Елюнь, я рада за тебе!
-А у вас щось було?-Подруга лукаво мені підморгнула.
-Ну було, перша з Деном наша ніч. -Мені якось так соромно стало і водночас приємно…
-Оооо, Ді я рада за вас, то у вас все серйозно?
-Так, Ден зробив мені пропозицію аби я стала його дівчиною.
-Клааас, доречі мені Богдан також.
   Ми з Елею стрибали від щастя, сміялись-ми були щасливі!
   На завтрашній день я і Еля пішли по магазинах, купити сукні на вечірку.
   Я купила чорну сукню, та чорні замшеві туфлі, і ми з Елею дозволили собі купити прикраси, мені сподобалися буси із чистої перлини та браслет також із біленьких перлинок- на це задоволення пішли божевільні гроші, але нам з Елі зарплата дозволяла. Потім ми купили трішки продуктів до дому та на пікнік.
   Сонце виглядало так само у вікно, як того ранку, коли я зустріла свого Андрія, це було шість років тому! Як час швидко пройшов…
   Я почала збирати кошик для пікніку, наповнюючи корзинку яблуками, грибами, помідорами і всякими овочами. Елі ще спала, а дівчина на ім'я Діана була вже зібрана. Коли Еля прокинулася, швидко одягнулася і дівчата були готові їхати.
   Ден подзвонив до мене і сказав, щоб ми спускалися.
  Мене Денис обійняв, так було тепло з ним, я бачила, як у подруги замість очей сердечка, вона закохана по самі вуха.
Бодя подивився на мене:
-Ді ми з тобою так і не познойомилися.
-Боодь ви така мила пара із Елею.
Еля:
-Дііі не змушуй мене червоніти.
-Ооо Елюся, а ти у мене скромна.-Сказав Бодя.
   Нам було так добре у компанії, а головне я стала шасливою, та й Еля забула Влада, а я оговталася після смерті Андрія.
  Приблизно після того пройшов місяць, і я познайомила Дена зі своїми батьками, вони були щасливі за нас.