Глава 1

                   ГЛАВА1
    Настав ранок, знову гріє сонечко, так добре…
І тут дзвінок від мого вчителя:
-Діано! Я не  очікував, що ти не прийдеш, вчора була важлива презентація!
-Ігор Володимирович, вибачте, у мене просто температура +39 ііі я погано себе почуваю, тому і не прийшла… -ну відмазка, яка прийшла в голову, то ж не скажу ВЧИТЕЛЮ, що я просто впала в калюжу.
-Добре, оххх, перездасиш на наступний раз коли одужаєш…
-Дякую вам, Ігор Володимирович ви найкращий!
    Я завжди ''трусилась'' над тим універом, але чомусь з Андрієм мені байдуже, о ні невже я дійсно закохалась?!
    Тут знову дзвінок у двері, це був кур'єр, який приніс квіти, білі рози, їх там було СТО штук:
-Вааау-не стрималася я
-Розпишіться, будь ласка.
-А це від кого?
-Там всередині записка, дякую, допобачення.
-І вам
   Я знайшла і взялась читати красиву відкритку «Привіт моя люба принцеса Ді, чекаю тебе ввечері у ресторані ''Перлина'' о 18:00»
   «Клааааас, не вірю своїм очам!!!»-вигукнула ніби не я, а серце…
   Я лягла на ліжко, думаючи про майбутній вечір, але думки перервала подруга своїм дзвінком:
-Ало, привіт Ель
-Альоу, ну розповідай!
-Що саме?
-Ой ніби я не знаю, як там твій новий залицяльник?
-Звідки ти знаєш???
-Та весь універ про це і говорить-я відчула, як мені соромно
-Еееель-простогнала я
-Думаєш я не бачу, що ти закохалася?
-Ой від тебе нічого не приховаєш… Його звати Андрій, він архітектор, жив у Києві.
-Ммм, він хоч симпатичний?
-Ель! Ми тільки посиділи в кафе, і все!
-Ну добре, давай зустрінемось о 18:00?
-І про це ти зараз також дізнаєшся, я не зможу, бо йду, в… ресторан з Андрієм
-Оооо, окей не буду заважати, бувай.

    І так мені треба було готуватися, і в мене не було розкішної сукні, я пішла в магазин. Ніде в простих магазинчиках не було таких сукнь. Тут прийшла СМС, що на мою картку переведена велика сума, я відразу зрозуміла, що це від Андрія…
   Все-таки я купила сукну від «Шанель» і пішла в салон краси «Катрін»-я не вірила, що це все відбувається зі мною, не хотілось мені приймати таакі подарунки, але б тоді я не пішла в ресторан і Анд б засмутився.
   Я уже була зібрана, подивилась на себе в дзеркало, я була вражена, що я також маю право на те аби бути жіночною. У дзеркалі ця дівчина із світло-русим волоссям, стрункою фігурою, цею дівчиною була я…
    По мене приїхав водій Андрія і ми рушили на пункт призначення.
    Мене зустрів він, мій Анд…-ой тут я перебільшую, з яких це пір я його називаю моїм?!
   -Ти неймовірна, доречі як тобі місце?
   -Дякую, я зовсім не хотіла тратити твої гроші, але..ох вибач…місце гарне дуже…-я розгубилась, ніби ''язик проковтнула''
-Ти що Ді, все добре.
    Нам принесли гарячого лосося із листками салату, канапки із червоною ікрою, м'ясо печене і на десерт тортики з кавою, але Анд замовив собі не каву, а мохіто.
   Далі Анд розповів, що він володіє великою компанією «Декінг», яка зараз будує новий готель у Львові, точніше ще не готовий ескіз, але буд-матеріали уже є. Потім я хлопцеві розповіла про себе:
-Я займаюсь дизайном-інтер'єра, мама моя завжди хотіла аби я стала дизайнером-одягу, але я зрозуміла, що інтер'єр це моє! Я в дитинстві завжди любила у себе в кімнаті робити перестановку.
-То ми з тобой схожі Ді! Може допоможеш мені з інтер'ром готелю?-і ми розсміялись.
Потім ми з Андрієм поїхали у місце де було багато конів, як він вгадав, що їздити верхи-це моє улюблене хоббі.  Була десь перша ночі, Анд відвез мене додомму, і потім сталось те чого я не очікувала:
-Я так кохаю тебе моя Ді!-І ми поцілувались