2 частина

Поворот долі 2 частина

Ще деякий час вони просиділи на човні й красувалися дивовижними пейзажами, а потім Олену відвезли додому. Як тільки двері зачинилися після двох помічників, які занесли букети, жінка задоволено зайшла до своєї кімнати, зняла прикраси та завалилася на ліжко, несамовито усміхаючись, так і заснула.Приїхавши додому Денис не міг зрозуміти, що з ним, адже він ніколи не любив жіночні ласки, такі як обійми, квіти чи романтика, вона збудила його підлітка, йому хотілося обійняти, сховати її, подарувати всю ніжність. Вона змінювала його, ще як. Він закохався, але поки що цього не розуміє.Вранці вони зрозуміли, що не взяли один в одного номера телефонів.

,, Якщо я йому справді потрібна, він обов'язково мене знайде, а взагалі у нас сумісний проєкт, ми обов'язково знову зустрінемося''- перше про що коли прокинулася. Сьогодні був понеділок, тому роботи багато, прийдеться брати з собою і коли син ляже спати доробляти.

-Доброго ранку матусю!- видав хлопчик, коли жінка зайшла до його кімнати. Вона здивовано дивилася на сина, адже він встав раніше за неї, ще й встиг одягнутися і ліжко застелити.

-Сьогодні дощ піде,- заговорила вона.

-Чому це?

-Ти зібрався раніше за мене, зазвичай я тебе з постілі ледве стягувала.. щось сталося? Або сьогодні якесь свято?- не могла повірити своїм очам Олена.

-Ні мамо, просто, вчора рано ліг спати, тому виспався.

-Ти не захворів,- вона підійшла до нього і доторкнулася до лоба,- Та ні, температури не має.

-Мамо!Досить !- він починав злитися.

-Ой досить,- вона засміялася, а хлопець за нею,- Добре збирайся і сідай в машину.

-Добре.

День пройшов як і планувала Олена, роботи було дуже багато, син як побачив купу документів на передньому сидінні, почав давню казку: - Навіщо скільки роботи, могла додому не тягти, сиділа б у своєму офісі й про мене не думала,- хлопець образливо повернувся до вікна.

-Синочку, золоте моє, це не на один день, а на вихідні, тут швидко, просто перебрати, потрібні залишити, інші викинути, ось і все.

-Ти не брешеш,- все ще образливо говорив він.

-Ні, як я можу тобі брехати,- усміхнувшись відповіла мати.

-Ну добре, в знак прощення, приготуєш вечерю,- в очах дитини блиснули жваві вогники.

-Обов'язково.Коли син заснув, його непутяща мати пішла до кабінету і працювати до першої ночі.Наступний тиждень так і пройшов, але в п'ятницю після засідання Денис запросив провести з вихідні й сина з собою захопити, сказав, що в нього за містом є дім з басейном і склад з найкращим вином. Олена не могла відмовити, їй подобався цей чоловік, але відповіла, що поговорить з сином і передзвонить ввечері (так вони все ж обмінялися номерами телефонів).Під час обіду, а якщо бути точним, то ввечері, жінка наважилася заговорити з Антоном.

-Антон, як ти дивися на те, щоб поїхати за місто на вихідні,- обережно запитала вона.

-Самим?- здивовано запитав Антон.

-Ні,- очі хлопця стали як дві копійки.

-З ким?- допитувався він.

-З Денисом,- відповіла жінка, бо злякалася реакції своєї дитини.

-Ура!- радісно верещав той,- він мені одразу сподобався.

-Так, що за реакція! Я не зрозуміла,- вона вирішила здивовані очі на синочка.

-Вибач матусю, але ти жодного разу, за все моє життя нікуди не їздила з чоловіками, я вже думав, що я тобі життя псую, тим більше є можливість, що він стане татком,- затараторив хлопчина.

-Ось так видав так видав,- вона ніяк не могла переварити слова дитини,- По-перше, ти ніколи не псував моє життя, навпаки, ти робив його краще, а по-друге, ми ще дуже мало один одного знаємо, щоб говорити про почуття.

-Так ви зустрічаєтеся!- радісно випалив скарб.

-Ні, так йди збирати речі, завтра в ранці ми поїдемо.

-А ти, що робитимеш?

-Подзвоню Денису, скажу, що ми їдемо.

-Прекрасно,- хлопець на радощах побіг до своєї кімнати.

В ранці вся родина прокинулася рано. Блище дев'ятої ранку до їх будинку під'їхала машина і вони вийшли з квартири, як тільки пролунав довгоочікуваний дзвінок.

-Доброго ранку,- сідаючи до машини говорила Олена.

-Доброго ранку,- повторив за нею Антон.

-Доброго, ти той найкращий скарб своєї матусі.

-Так,- трішки сором'язливо відповів він.

-Давайте вже їхати,- нетерпляче втрутилася жінка.

-Добре,- Ден посміхнувся та завів мотор машини.

Всю дорогу розмовляли чоловіки, Денис запитував про школу, навчання, друзів і навіть дівчат. А наша фея зачаровано поглядала, то на одного, то на іншого, лише інколи вставляла своє слово, їй здавалося, що вони справжня родина.

-Ми приїхали,- відзвітував найстарший чоловік.

- Нарешті,- з полегшенням сказала жінка.

Вони вийшли з автівки й перед ними постав двоповерховий будинок, обкладений дерев'яними дошками, але в середині зроблений за новими мірками, все нове і красиве, інтер'єр нагадував кам'яну будівлю лісника з каміном у вітальні. Як і обіцяв на задньому подвір'ї був басейн з підігрівом, все ж таки осінь.Для початку вони вирішили разом приготувати обід. Довго сперечалися, що приготувати, вибір пав на шашлик, запечену картоплю і салат. Готувати виявилося складно, всі бралися за одну роботу і ніхто не хотів робити іншу, тоді кмітлива фея вигадала рішення- вона написала на папері дії, а потім кожен повинен кинути грайний кубик один раз і той у кого випаде найменше, виконував дії з папірця, так робота була розділена і стало все набагато легше. Всього за якісь три години стіл нарешті був накритий смаколиками. На годиннику вже була друга дня час обідати(їхали вони приблизно дві години).Поївши пішли купатися. Денис вчив Антона плавати. А його реакція, коли Олена зняла халат і залишилася в одному купальнику, очі вилупив, застиг на місці, ніби ніколи не бачив напів- оголену жінку, а подивитися там було на що, груди третього розміру, плоский живіт, підтягнуті сідниці, хоча на нього в неї також була така реакція, довго мовчки дивилися один на одного, поки не почули голос дитини:що красива моя мама?- звертався він до чоловіка,- якщо хочеш я тобі її віддам, якщо заслужиш,- хлопець засміявся, а дорослі підхопили.

У вечері вирішили подивитися фільм. Олена приготувала картоплю фрі, Денис розпалив камін, а Антон знайшов якусь сімейну комедію. Сміялися так, що животи собі понадривали.Закінчивши перегляд, фея хотіла гнати чарівника і свого скарба митися і лягати спати, та де там, говорили, що підуть тільки після неї, вона погодилася. Взяла речі пішла до ванної кімнати, відкрила двері, а там - повна ванна гарячої води з пелюстками квітів, деякий час стояла стовпом, потім поклала речі й спустилася до хлопців і запитала:-Чия ідея?

-Моя,- швидко відповів старший.

-Я хотів зробити тобі приємно, але не знав як, а він запропонував рішення і допоміг його втілити,- підхопив молодший.

-Коли встигли?- чітко допитувалася Олена.

-Поки ти готувала, замовили квіти й віднесли до мене в кімнату, а коли робила картоплю фрі, ми набирали ванну і розставляли свічки та посипали квітами, - старший замовк, а потім додав,- сподіваюся сподобалося,- він опустив очі, ніби його присоромили.

-Так, дякую, йдіть до мене, обійму вас, чи що,- усміхаючись і блища очима від радості запитала жінка.Коли вона пішла, сильна стать заговорила.

-Як легко зробити її щасливою, набрав ванну, свічки та квіти- все більшого не треба.

-Мамуся любить маленькі речі.

-Я це вже зрозумів.

-Я можу вас попрохати,- серйозно заявив хлопчина.

-Так,- серйозно відповів Ден.

-Ви працюєте разом з нею?

-Так, а в чому справа?

-Можете не дозволяти їй так багато робити, вона приносить папери додому, каже, що це лише чернетки, а сама працює до пізньої ночі, вона думає, що я їй вірю, але я все знаю,- зі сумом випалив дорогоцінний скарб.

-Я з нею поговорю,- це все, що йому вдалося сказати, він був дуже здивований.

Олена була дуже радісна, нарешті отримала довгожданий відпочинок, з великим чарівником їй було спокійно, було таке відчуття, ніби вони знають один одного все життя, в її планах ніяк не було місця для кохання, але проти долі не підеш, вона починала розуміти, що він їй подобається. Розслабившись, фея втратила лік часу, а коли повернулася до вітальні, її щастя вже спало біля великого захисника. Як тільки цей велетень її помітив взяв дитину на руки, хоча він був нелегким і промовив: є розмова, чекай тут,- нащо отримав відповідь:-В мене теж є про, що поговорити.Через декілька хвилин чоловік спустився і побачив красиву картину: два крісла біля огнища, один проти іншого, а в тому, що блище до нього сидить підігнувши ноги чарівниця. Вона про щось думала, бо не помітила його одразу. Сівши, почав дивитися їй в очі, вона йому. Скільки так просиділи, не знають, першим заговорив чоловік.

-Мені тут принесли на крилах інформацію, що ти багато працюєш, одне питання- Навіщо? Можна найняти помічника який буде допомагати,- Ден сердився, сам не розумів чого, але йому хотілося, щоб вона менше працювала, хвилювався.

-Тебе це не повинно переймати,- спокійно говорила Олена.

-Повинно! Якщо перевантажувати організм, почнуться проблеми зі здоров'ям,- він шипів через зуби.

-Тому що це єдиний спосіб забули про все, про проблеми, сварки й все інше,- в її голосі почулися нотки розчарування.

-А проводити час з сином, не намагалася?

-Намагалася! Допомагає на деякий час, а потім знову, все з початку.

-Але чому? Навіщо згадувати те, що було десять років тому?- не розуміючи запитував красень.

-Ні! Не ту ніч я згадую,- все сумніше дивлячись на нього, говорила жінка.

-А що тобі? Розповідай!- вимогливим голосом розпитував Денис.

-Розумієш, я звинувачую себе в тому, що сталося, злюся на себе і батьків,- і тихіше додала,- і розумію, що залишилася одна, в мене нікого нема, крім сина.

-Так впусти когось,- з надією в очах прошепотіла чоловік.

-Не можу! Не вірю, що можна кохати,- вона затихла, повернула голову до вогнища і додала,- я боюся, боюся залишитися сама і відчувати себе покинутою усіма, знову відчувати біль.

Біля нього їй спокійно, тому все це вона розповідала більш менш спокійно, з іншими в неї вже була б істерика. З надією в очах, вона дивилася на нього, шукаючи підтримки.

-Я розумію тебе, мені теж зраджували та кидали, але я можу запевнити тебе в тому, що мої почуття до тебе справжні,- він замовк і знову дивився їй в очі, а потім піднявся, підійшов до її крісла і поцілував смачні уста. Це був довгий, але ніжний цілунок.Повернувшись на своє місце, чоловік запитав:-Про що, ти хотіла поговорити?

-Про почуття,- не довго думаючи видала Олена.

-Я вже все сказав.

-Ні! Я хочу почути, твої відчуття коли...наприклад - ми разом готували.

-Тепло, спокій, було таке враження, що ми справжня сім'я, а хлопець в тебе класний: веселий, швидко все розуміє і дуже за тебе хвилюється - справжній чоловік.

-Розхвалив ти його.

-Нічого подібного!- вони засміялися, а чарівник додав,- а, що ти відчуваєш?

-Спокій, захист, щастя і ...тепло,- серйозно вимовила Олена.

Обоє звикли говорити все на пряму, особливо у відносинах.

-Ми дуже мало знаємо один про одного.

-Тоді розповідай, а то я єдина кого допитують,- зі смішинкою, відказав жінка.

-Добре, народився тут в Києві, ходив в школу і навчався на дизайнера, а потім ти знаєш.

-Колишні?- тихо і невпевнено запитала Олена.

-Перші й найдовші відносини були ще в університеті, зустрічалися п'ять років, поки не побачив, як вона з моїм другом на ліжку кувиркалася, більше повноцінних стосунків не було.

-Тобто?

-Були дівчата, яким потрібні були гроші і секс, ось і все.

-Зрозуміло,- якось з полегшенням видала фея.

-А ти з кимось мала стосунки?

-Декілька років, навіть дивитися не могла на сильну стать, а потім були, декілька, але як тільки дізнавалися, що в мене є син- залишали мене.Обидва тяжко видихнули, подивилися в очі й засміялися, сумувати разом не збирались.

-Дограємо?

-У що?

-В гру у яку грали на першому побаченні.

-А давай! Починай.

-Улюблений колір?

-Червоний, улюблене заняття?

-Займатися спортом. А ти любиш спорт?

-Ні, але займаюсь, для підтримування форми. Як знімаєш стрес?

-Їжджу по місту, або заходжу до клубу.

-Все зрозуміло, чоловік є чоловіком,- знову посміхнулася.

-Ой-ой хто б говорив. А ти як?

-По-різному, можу поплавати, позайматися на тренажерах, провести час з сином і частіше просто працюю.

-Рішень багато.

-Так, продовжимо, скільки повних років?

Чоловік в прямому сенсі цього слова ахринів, але відповів:Тридцять.

-Ти багато подорожував?

-Так.

-Розповіси про якусь країну.

-Наприклад?

-Італія.

-Так дуже красиві міста.....

Далі вона слухала його і незрозуміла коли Морфей забрав її у свої обійми.Як тільки Денис помітив, що його не слухають, а всього то сплять, він підвівся і підхопивши Олену на руки відніс до кімнати.Вранці сильна стать прокинулася раніше і вирішила приготувати сніданок, єдиній, поки що, жінці у будинку.Олена підскочила на ліжку, від того, що щось сильно грюкнуло, побігла на звук і прийшла на кухню.

-Ви що дурні,- перед нею стояли два білих винуватці, поруч валявся мішок з муки, каструлі та розбитті тарілки,- і як ви все це поясните .. сподіваюсь ніхто з вас не постраждав?- вона обвела їх поглядом, наче ні.

-Ніхто,- заговорив старший,- борошно виявилося високо, а потім мішок порвався, я зачинив рукою дошку для різання, а вона за собою все інше.

-Мамо ти злися?

-А як тут не злитися, хоча це не мій будинок, марш у ванну митися, обидва, а я тут прибирати почну, як впораєтеся прийдете допомагати

А безлад розбирали довго.

-Гарний початок дня, так, що ви хотіли приготувати з муки?

-Булочки на сніданок,- Антон швидко відповів.

-А ви вмієте?

-Ні,- разом заговорили бешкетники.

-Тоді навіщо бралися?

-Хотіли тобі зробити приємне,- виправдовувався старший.

-Добре, я вас вибачу...як на такі милі обличчя можна довго ображатися,- вона засміялася і продовжила,- щоб біля плити більше не бачила, без мене, зараз можете робити, що завгодно, а я перевдягнуся і приготую сніданок, домовилися?

-Так,- ображено проговорили хлопці. З горем навпіл поснідали. План на день був гарний: дивитися кіно і їсти вкуснощі.Передивившись багато фільмів і з'ївши ще більше їжі вони вирішили повернутися до міста і прогулятися по нічному парку.

-Антон не відходь далеко!

-Мамо ти ж мене ще бачиш,- відповів хлопець і відбір ще далі.

-Олено, нехай біжить, тим паче він правий, ми бачимо його,- увірвався в розмову Денис.

-Так ти за нього! Коли встигли так зблизитися?- сміючись запитала жінка.

-Ми ж чоловіки, а Антон дуже розумний.

-І без тебе це знаю,- вона помітила, що її син весь час був поруч з Денисом, йому і справді потрібна чоловіча присутність.Далі вони йшли мовчки. Розійшлися блище до десятої вечора.У ввечері Олена зайшла до кімнати сина і була здивована, тому що він ще не спав.

-Чому не засинаєш?- запитала вона, а підходячи до ліжка.

-Згадую вихідні, вони були найкращими в моєму житті,- хлопець затих на деякий час, а потім додав,- матусю можна ми будемо проводити так кожні вихідні?- з надією запитав він.