10

Після пар студенти кафедри всіх стихій вирушили у парк за межами академії. Це завдання мало показати, як вони можуть поєднувати стихії на практиці, працюючи у парах. Гафія й Єва крокували поруч, обережно оцінюючи простір навколо: старі дерева, невеликі струмки й колючі кущі — усе підказувало, що сьогодні доведеться застосовувати контроль і уважність.

— Стихії ведуть себе дивно, — тихо сказала Єва, спостерігаючи за тим, як вітер підняв сухе листя. — Це через присутність Ліра, — відповіла Гафія, відчуваючи, як кожен рух повітря і землі ніби реагує на його присутність навіть на відстані.

Інтей стояв десь позаду, розчарований, але змушений працювати зі своїм напарником з третього курсу. Його погляд мимоволі стежив за Гафією — бажання вплинути на неї залишилося, але тепер воно було безсилим.

Завдання розпочалося: кожна пара мала створити контрольовані прояви стихій і поєднати їх, не виходячи за межі заданого простору. Гафія концентрувалася, відчуваючи, як вогонь і вода слухаються миттєво, а земля все ще залишалася трохи глухою. Кожен її рух змушував листя колихатися, струмки блищати, вітер грати з волоссям.

— Слідкуй за потоком, — підказала Єва. — Вода має йти разом із вогнем, інакше все розлетиться.

Гафія кивнула, поєднуючи стихії. Вперше їй майже вдалося одночасно контролювати три елементи, і простір навколо заіскрився невидимою енергією. Лір спостерігав з боку, його холодний погляд фіксував кожен рух, кожен відтінок реакції стихій.

— Чудово, — подумки промовив він. — Потенціал помітний.

Мить по тому вітер раптом змінив напрямок, вода вихлюпнулася сильніше, а земля здригнулася під ногами. Гафія і Єва спільними зусиллями стабілізували стихії, сміючись і одночасно відчуваючи адреналін. Це було перше справжнє випробування у реальних умовах, і вони подолали його разом.

Інтей спостерігав за ними і відчував легке роздратування, але розумів — він більше не може втручатися. Його тінь залишалася позаду, а справжнє світло сьогодні належало Гафії і Єві.

Коли завдання закінчилося, дівчата подивилися одна на одну й усміхнулися. Їхня дружба стала ще міцнішою, а контроль над стихіями трохи надійнішим.

Лір, мовчки залишаючись на відстані, зробив перший прихований знак схвалення, і це стало маленьким натяком: він помітив потенціал, який ще доведеться розвивати.