9

Наступні заняття в академії пройшли звично, але повітря було насичене магією. Студенти кафедри всіх стихій концентрувалися на практиці, а Лір Морган спостерігав, не втручаючись, його погляд був холодним і уважним. Він залишався науковцем, легально присутнім у межах навчальної програми, але його присутність одразу накладала відчутний тиск.

Гафія відчула, як стихії в її руках реагують швидше, ніж потрібно: вогонь і вода слухалися інстинктивно, земля ж залишалася глухою, немов відчуваючи, що вона ще не готова до повного контролю. Вона згадала слова Ірми про рівновагу, але зараз концентрація давалася складніше — присутність Ліра робила усе важчим.

Інтей стояв осторонь, намагаючись залишатися непомітним. Він не сміявся, не намагався фліртувати — знав, що його спроби раніше зазнали провалу. Лір не казав нічого, просто дивився. Мовчання Ліра важило більше за будь-які слова.

У залі почалася пара практики стихій: студенти поєднували різні елементи, перевіряли контроль, точність і концентрацію. Гафія разом із Євою виконувала завдання, і Лір відчував кожен рух, кожен імпульс енергії. Вона не знала, що він спостерігає за нею, аналізує і робить власні нотатки — і це створювало легку напругу, яку відчувала кожна клітина її тіла.

Кілька разів Лір повертав погляд до іншого студента, який стояв осторонь — тиск і очікування були не до нього, а до потенціалу, що приховувався за зовнішньою поведінкою. Інтей залишався у тіні, спостерігаючи й тихо переживаючи, що нічого не зміг змінити.

Після заняття Лір залишився в аудиторії сам, провівши пальцями по стінах і відчуваючи залишкову енергію стихій. Академія була повною слідів магії: страху, надії, напруги. Це ідеальне місце, щоб бути поруч, щоб спостерігати. Він говорив сам із собою тихо, майже пошепки:

— Тиск не спрацював. Добре. Спробуємо довіру.

Він знав, що ключ ще попереду. І що залишатися непомітним для студентів — найбільша його перевага.