Після пар Лан оголосив спільне практичне завдання: третокурсники та першокурсники мали об’єднатися в пари і виконати вправи з поєднання стихій поза межами академії.
— Поділіться на пари, — сказав Лан. — Пам’ятайте: контроль і гармонія важливі. Хто сильніше володіє однією стихією, працює разом із тим, хто краще володіє іншою.
Гафія та Єва одразу стали в пару. Інтей відчув, як серце трохи стислося.
— Гафо… — почав він, намагаючись виглядати спокійно. — Може, я з тобою в пару?
Гафія тільки похитала головою:
— Ми вже разом із Євою.
Розчарування з’явилося в очах Інтея. Він глибоко вдихнув і повільно кивнув:
— Добре… тоді доведеться обрати когось із третокурсників.
Він підійшов до однієї зі старших студенток і запропонував пару. Вона усміхнулася, погодившись, але не виявила жодного особливого інтересу до нього, що лише підкреслило його внутрішнє розчарування Тим часом Гафія та Єва вирушили до саду. Легкий вітер шурхотів між дерев, сонячні промені пробивалися крізь крони, і дівчата, сміючись, поєднували стихії: вода змішувалася з повітрям, вогонь гармонійно обіграв рухи повітря, а земля тремтіла лише ледь помітно під ногами Гафії.
Інтей стежив здалеку, прагнучи знайти хоча б момент, щоб бути поруч з Гафією, але правила завдання не дозволяли йому порушити порядок. Внутрішньо він відчував: час тисне, а борг батька не дає права на помилку.
З далеку хтось спостерігав за Інтеєм, його погляд був холодним, нагадуючи:
— Час пішов.
Інтей стискав кулаки, усвідомлюючи, що гра лише починається, а пастка вже замкнулася.
Гафія й Єва продовжували вправи, сміялися й обговорювали техніку стихій, нічого не підозрюючи. Навколо був лише сад, вітер і сонце — але для Інтея це було поле битви, де кожен крок мав значення.