5

Ранок у академії розпочався спокійно. Сонце лише торкалося верхівок дерев, а легкий вітер шурхотів сухим листям на доріжках кампусу. Гафія йшла поруч із Євою до аудиторії, розмовляючи про позавчорашній концерт і знайомство з Еріаном.

— Він справді твій двоюрідний брат? — з цікавістю запитала Гафія. — Так, — Єва усміхнулася. — Тільки не думай, що ми часто бачимося. Тому для мене це був сюрприз.

Гафія відчула тепло від того, як близько і природно Єва розповідала про родича. Мимоволі порівняла зі своїми батьками і братом. Сум за рідними на хвильку пробіг у серці, але швидко змінився легкий сміх — вони зустріли Кральмелію біля входу до аудиторії.

— Дівчата! — вигукнула Кральмелія. — позачорашній концерт залишився у мене в пам’яті, і я вирішила, що нам треба разом провести ще трохи часу. — Тобто після пар? — уточнила Єва. — Саме так. Пройдемося містом, покажу вам мої улюблені куточки. І, можливо, зазирнемо до кав’ярні, де музиканти люблять відпочивати після виступу.

Гафія кивнула. Вона раптом відчула, що дружба із цими двома дівчатами стає не просто приємною, а необхідною. Легка грайливість, жартівливі підшучування і відчуття підтримки робили кожен крок теплішим.

Після пар вони рушили вулицями міста. Кожен крок був наповнений сміхом і обговореннями: Гафія розпитувала про гурт, Кральмелія сміялася над жартами Єви, а Єва інколи затихала, задумливо дивлячись на знайомі фасади.

— Знаєш, — сказала Єва тихо, — коли ми разом із тобою, я відчуваю себе менш самотньою. Мій брат — це окремо, а ви дві — моє теперішнє. Гафія відчула приємне тепло в грудях. Вона зрозуміла, що дружба — це не просто слова, а відчуття, коли поруч можна бути собою.

Вони зайшли до кав’ярні, де справді сиділи троє музикантів із гурту «Містери». Еріан впізнав Єву, а вона тихо познайомила його з Гафією та Кральмелією. Хвилину трималася легка напруга, але швидко змінилася на сміх і розмови.

— Приємно познайомитися, — сказав Еріан. — Дружба — це важливо. А коли є гармонія, усе інше стає простіше.

Гафія лише усміхнулася, відчуваючи, що ці слова можна застосувати не лише до музики, а й до життя. Вона дивилася на друзів, бачила взаєморозуміння між ними і подумала, що справжні стосунки — це коли кожен може бути собою, і водночас не бути одиноким.

Кілька годин промайнули, як мить. Вечір спускався на місто, і дівчата поверталися до гуртожитку. Сміх, жарти, розмови про навчання, музику і плани на майбутнє — усе це стало частиною їхньої нової дружби.

Гафія тихо подумала: це перший крок у новому світі, де стосунки можуть бути опорою, а не випробуванням. Тут, серед нових друзів, вона відчувала, що справжні емоції, підтримка і розуміння — важливіші за будь-яку магію.