4

Субота видалася напрочуд теплою для початку осені. Повітря було м’яким, з ледь відчутним запахом стиглих фруктів і сухого листя. Сонце ще не ховалося за холодними хмарами, а місто жило спокійно, ніби давало мешканцям короткий перепочинок перед справжньою осінню.

Після насиченого навчального тижня Гафія відчувала приємну втому. Разом із Євою вони вийшли з гуртожитку й неспішно рушили в бік центру міста, де домовилися зустрітися з Кральмелією.

— Я досі не можу відійти від вправ із землею, — зітхнула Гафія, поправляючи сумку на плечі. — Замороження води ще куди не йшло, але баланс стихій… — У тебе виходить, — м’яко відповіла Єва. — Просто ти надто себе критикуєш.

Єва усміхнулася, але нічого не сказала. Вона зупинилася, коли побачила знайому постать біля фонтану.

— Дівчата! — Кральмелія замахала їм рукою і швидким кроком підійшла ближче. Її очі світилися таким захопленням, що важко було не всміхнутися у відповідь. — Ви готові? — Готові до чого? — перепитала Гафія, хоча здогад уже з’явився.

— До концерту, звісно! — Кральмелія тріумфально дістала три квитки. — Гурт «Містери» сьогодні виступає в місті. Я ледве їх дістала.

— Я з радістю, — одразу сказала Єва і глянула на Гафію. — А ти?

Гафія зніяковіло знизала плечима. — Я навіть не знаю, що це за гурт.

— О, тоді тобі точно сподобається, — загадково усміхнулася Кральмелія. — Вони співають у стилі магічного фолк-року. Там і старі мотиви, і сучасне звучання. Побачиш — не пошкодуєш.

Концертний майданчик швидко наповнювався людьми. Ліхтарі запалали теплим світлом, над сценою майоріли стрічки й тканини, що ловили вітер. Коли з’явилися музиканти, натовп одразу ожив.

— Це вони, — тихо сказала Єва.

Гурт складався з трьох хлопців. Один із них — темноволосий, з уважним поглядом і впевненою поставою — вийшов уперед і взяв мікрофон.

Музика накрила майданчик хвилею. У ній було щось первісне й водночас живе, ніби старі легенди оживали в новому ритмі. Гафія не помітила, як почала підспівувати, ловлячи кожну ноту. Їй здавалося, що мелодія відгукується десь глибоко всередині.

Коли концерт закінчився, оплески ще довго не стихали.

— Ну як? — запитала Кральмелія. — Це було… неймовірно, — чесно відповіла Гафія.

Єва трохи зніяковіло посміхнулася. — Ходімо, — сказала вона. — Я хочу вас із кимось познайомити.

Вони підійшли ближче до сцени, де музиканти спілкувалися з кількома людьми. Єва зробила крок уперед.

— Еріане.

Темноволосий хлопець обернувся й усміхнувся. — Єво? Ти тут?

— Авжеж, — вона видихнула. — Познайомся, це мої подруги.

Вона на мить замовкла, а потім додала: — І… він мій двоюрідний брат.

Гафія здивовано моргнула, а Кральмелія широко усміхнулася.

— Отже, тепер зрозуміло, звідки в тебе такий смак до музики, — пожартувала вона.

Еріан засміявся. — Приємно познайомитися. Радий, що вам сподобався концерт.

Гафія кивнула, відчуваючи дивне тепло. Цей вечір був не просто відпочинком — він став ще одним доказом, що новий світ поступово приймає її. І, можливо, попереду на неї чекає значно більше, ніж просто навчання в академії.