3

Минув тиждень навчання. Після пар Гафія та Єва вирішили прогулятися садом академії. Повітря було ще теплим, але вже відчувалася легка прохолода — рання осінь торкалася всього навколо. Фруктові дерева тихо шелестіли, листя ніжно падало на кам’яні доріжки, а лавки під деревами чекали на втомлених студентів.
— Ох, і втомило мене замороження води, — зітхнула Єва, присідаючи на лавку. — Я вже бачу ці кристали навіть із заплющеними очима.
— А мене утомила  земля, — тихо сказала Гафія, сідаючи поруч. — Вона слабкіше відгукується… хоча повітря і вода слухаються чудово.
— Це нормально, — усміхнулася Єва. — Усі ми слабкіші в чомусь. Тобі просто потрібна практика, але ти вже вражаєш всіх.
Вони сиділи мовчки, насолоджуючись ароматом стиглих фруктів і теплим сонцем, що м’яко обіймало обличчя. Навіть легкий вітерець здавався приємним, неначе сам сад хотів заспокоїти втомлених студенток.
Раптом до них бадьорим кроком підійшла Кральмелія, очі якої світилися нетерпінням:
— Дівчата! — вигукнула вона. — У мене є три квитки на концерт гурту «Містери»! Вони приїдуть у наше місто вже завтра, у суботу! Ви зі мною?!
— Я з радістю! — відразу відповіла Єва. — А ти, Гафіє?
Гафія здивовано підняла брови:
— Та я ж навіть не знаю, що це за гурт…
Кральмелія лише розсміялася:
— О, тоді тим більше мусиш піти! Я тобі все покажу і поясню.
— Можливо… — обережно промовила Гафія, дивлячись на дерев’яні лавки й легкий вітер, що грав з її волоссям. — Спершу мені треба навчитися краще контролювати Землю…
— Не хвилюйся, — підбадьорила її Єва. — Головне, що ти з нами. І музика точно допоможе розслабитися після такого напруженого тижня.
Вони ще трохи сиділи у саду, сміялися й обговорювали минулі уроки. Гафія відчула легкий спокій у серці: нові друзі, нові можливості, маленькі перемоги над стихіями — і це все лише початок.
П’ятниця добігала кінця, і сонце вже низько сідало за дерева. Гафія тихо подумала про рідних. Вона ще не могла поділитися з ними цим світом, але відчуття радості й нетерпіння перед концертом заглушувало сум.
— Гадаю, завтра буде цікавий день, — прошепотіла вона, усміхаючись. — І хто знає… можливо, цей концерт стане початком нових пригод.