2

Перший день навчання на факультеті всіх стихій розпочався спокійно, але з напругою, яку відчував кожен, хто переступав поріг академії.
Гафія разом із Євою та Інтеєм увійшли до навчальної аудиторії — просторої зали з високою стелею, підтримуваною кам’яними арками. Уздовж стін тягнулися старі панелі з вбудованими символами стихій: повітряні спіралі, хвилі води, тріщини землі й сліди вогню, що здавалися застиглими в камені. М’яке світло проникало крізь вузькі вікна під самою стелею, ковзаючи по підлозі з темного каменю, де ледь помітно сяяли тонкі магічні лінії.
Коли Гафія зробила кілька кроків уперед, їй здалося, що повітря навколо стало прохолоднішим. Один із символів на стіні ледь помітно тремтів, ніби відгукнувшись на її присутність. Вона зупинилася на мить, але більше ніхто цього не помітив. Під ногами тихо хруснув камінь — ніби зал обережно “прокинувся”.
У глибині зали вже сиділи третокурсники: три дівчини — Лейма, Ада та Ісма, і два хлопці — Аній та Лістен. Вони одразу кинули уважні погляди на новачків.
— Вітаю всіх на факультеті всіх стихій, — пролунав спокійний голос Лана.
Він стояв біля викладацького столу, опершись на край, уважно оглядаючи студентів.
— Сьогодні ми почнемо з контролю стихій.
Поруч із ним стала Ірма — стримана, зосереджена, з поглядом людини, яка звикла бачити більше, ніж показують інші.
— Першокурсники виконуватимуть базові вправи, — додала вона, — а третокурсники застосовуватимуть теорію на практиці.
Гафія відчула, як у грудях піднімається легке хвилювання. Вона зосередилася на стихії повітря — і той одразу відгукнувся, м’яким потоком обігнувши її руки, злегка піднявши пасмо волосся. Потім — вода. У долонях з’явився тонкий струмок, що мерехтів у світлі, ніби живий.
Та коли вона звернулася до землі, відчуття змінилося. Камінь перед нею лише трохи здригнувся, ніби вагаючись. Підняти його повністю не вдалося.
— Пам’ятайте, — спокійно промовив Лан, — стихії у кожного розвиваються по-різному.
Хтось сильний у воді, хтось — у повітрі, а земля інколи потребує більше терпіння і часу.
Гафія відчула азарт. Слабкість у землі не лякала — радше викликала бажання зрозуміти її глибше.
Лан поставив перед нею кілька невеликих каменів і миску з водою.
— Спробуй поєднати дві стихії одночасно. Повітря і воду.
Вона глибоко вдихнула. Повітря підхопило струмок, вода закрутилася у невеличкий вихор, що піднявся над камінням і закружляв спіраллю.
— Добре, — кивнув Лан. — А тепер додай землю.
Гафія напружилася. Камінь під долонею здригнувся сильніше. Вона поєднала рух повітря, ритм води й обережний тиск на землю. Вихор обійняв камінь, підтримуваний повітрям.

— Чудово, — схвально мовила Ірма. — Це перший крок до поєднання стихій.
У залі запанувала тиша.
— Ти бачив це? — прошепотів Аній до Лістена.
— Вона справді повностихійниця…
Лейма нахилилася до Ади:
— Схоже, у нас з’явився дуже сильний новачок.
Гафія відчула, як руки тремтять — від втоми й радості водночас. Стихії слухали її, ніби впізнавали.
Заняття завершилося, і студенти поступово вийшли на подвір’я академії. Сонце вже схилялося до обрію, а легкий вітер грався листям.
— Ти справді сильна, — усміхнулася Єва.
— Але земля… — тихо відповіла Гафія.
— Усе прийде з часом, — додав Інтей.
Вона кивнула, відчуваючи спокій. Навіть у чужому світі можна знайти підтримку.
Коли вони поверталися до гуртожитку, думки Гафії ненадовго звернулися до рідних. Сум був тихим, але не гострим. Попереду було занадто багато нового.

Це справді був лише початок.