Розділ 18

  Молодята успішно пройшли першу перевірку. Чи то завдяки грайливому настрою, який мали в той час, чи ще з якихось причин, але їм навіть не довелося дуже фальшивити. Мило обіймалися, щебетали. Легко відповідали на різні питання. Все пройшло, як по маслу.

  Після цього Аня ще сильніше захотіла, щоб у них з Пушком була справжня сім’я. З кожним днем, з кожною посмішкою Андрія, дарованою їй, дівчині все більше хотілося стати для нього такою ж бажаною, коханою, як він для неї.

  І між ними складалося досить гарне спілкування. Майже не виникало жодних непорозумінь. Хіба, що деколи могли побурчати одне на одного через безлад, який Пушок вправно створює, а його Пушинка терпіти не може.

  Андрій з задоволенням їсть страви приготовані дружиною, або принесені з кафе «Ванільний кусь.» Не забуває дякувати за її турботу. Аня разом з хатньою робітницею взяла на себе господарчі справи, всю роботу по дому, щоб чоловік міг спокійно зосередитися на бізнесі і приділяти хоч трошки уваги своїй Пампусі.

  Навіть знайомство з родиною Ані пройшло не так погано, як вона боялася. Неймовірний шарм Андрія не залишив маму байдужою. А успішний бізнес Пуха змусив батька Ані трохи прикусити язика і поставитися до молодого зятя хоч трохи з повагою. Почувши, що рідні Андрія подарували молодятам дуже солідну суму, Кусенки теж не хотіли відставати. Аня не сказала своїм, скільки саме Пухи дали їм грошей, тому її рідні подарували теж немало, боячись зганьбитися. Новоспечене подружжя вирішило, що всі ці гроші покладуть на депозит в банк. Оформили його таким чином, щоб обоє мали однаковий доступ до коштів.

  Продовжили разом бігати мало не щоранку. Це весело і заряджає енергією на цілий день. Та Ані страшенно хотілося схуднути якнайшвидше, тому далі приймала ті китайські таблетки. Але, через те, що обмежувала себе в їжі, воді і, не шкодуючи сил, тренувалася в спортзалі, ніхто не запідозрив про «таємну зброю» дівчини. Лише часті відвідини туалету, спричинені тими пігулками, трохи не подобалися Ані.

  Старалася не занедбувати роботу і домашні обов’язки, а решту часу витрачала на спорт. Навіть Тортика віддала мамі на якийсь час. Бо через те, що йому приділяли мало уваги, песик почав і тут гризти меблі і двері. Цього Андрій не міг терпіти. Та й Анна теж.

  Результати таких наполегливих зусиль не змусили себе довго чекати. Кілограми Ані почали танути на очах. Всі дивувалися. Особливо тренер, який, звісно, не здогадувався про пігулки. Аня нікому про них не казала.

   Всі працівники і знайомі почали звертати увагу на те, як вона схудла. Компліменти і похвала її наполегливості посипалися з усіх боків. Дівчина прийшла в неймовірний захват, коли продавець в магазині подала їй одяг на кілька розмірів менший, ніж вона носила до того. Аж стрибала від щастя, коли побачила себе в дзеркалі у новій сукні і туфлях.

  Минуло приблизно п’ять тижнів, відколи почала працювати над своєю фігурою. Все більша ейфорія охоплювала Анну, коли вага показувала, що вона позбулася ще кількох ненависних кілограмів. Це настільки окрилювало, що не хотіла збавляти темп, попри щораз гірше самопочуття.

  Невдовзі екстремальне навантаження і виснаження почало даватися в знаки. Особливо після занять з тренером. Все тіло настільки боліло, що на очі напливали сльози. Але здаватися Анна і не думала. Пила міцну каву замість води і працювала далі. Ще трохи, ще кілька кілограмів, а тоді можна буде зітхнути з полегшенням.

  Андрій знову поїхав до Франції, тому приховувати від нього свою слабість було неважко. Коли розмовляли через відеозв’язок, старалася не показувати, що почувається не дуже. Чоловік регулярно дзвонить, робить компліменти, заради яких Анна готова хоч ночувати в тому спортзалі і їсти саму зелень.

  Сьогодні хлопець подзвонив увечері, коли Аня була в одній маєчці і шортах. А старанний макіяж приховує її блідість і темні кола під очима. Андрій весело каже:

̶  О-у, Пампусю... Гарнішаєш з кожним днем. Ану, покажися, — дівчина поставила телефон на стіл, ніяково покрутилася перед камерою. Червоніє.

̶  Ого! Красуня! Та мені вже скоро язик не повернеться називати тебе Пампусею. Все, будеш тепер... Хто? Пушинка? Подобається? — запитав, грайливо сміючись. Аня мало не розпливлася від радості, як сніговик на сонці. Як же приємно...

̶  Так...

̶  Ань, моя хороша, тільки... Чи не надто швидко ти худнеш? Якось мені неспокійно. Без крайнощів, добре? Не муч себе занадто. Не треба екстриму. Все поступово. Головне здоров’я. Домовилися? — турботливо сказав. Дівчина ствердно кивнула. Погодилася. А самій аж стиснулося все всередині. Серце застукотіло, як шалене. Невже щось запідозрив? Ні. Наче, нічого.

̶  Гаразд, краще ти розкажи, як там у Франції? — змінила тему.

  Чоловік розповів, що скоро передбачається корпоративне свято, річниця заснування дядькової фірми у якій разом працюють.

̶  Прилетиш сюди, до мене в Сен-Тропе? Буде весело. Все тобі тут покажу, познайомлю з дядьком Філіпом, ще деякими людьми. Можемо і до моря піти.

  Від такої пропозиції Аня геть очманіла. Ось! Нарешті мрії починають збуватися! Так! Те, чого вона так сильно прагнула, — отримувати компліменти від коханого і ходити, їздити з ним в якісь цікаві і гарні місця. Щоб йому не соромно було показатися з нею на людях. Як мінімум. А далі видно буде. Ура!

  Наступні дні Анна ще більше тренувалася в залі і вдома, хоч вже геть не було сили. Постійно нудило. Голова боліла і так паморочилася, що їздила тільки з водієм, сама вже не могла сідати за кермо. А ще, бігала по магазинах, з небаченим досі захватом купувала новий гарний одяг. Все, що носила раніше, вже висіло на ній, як мішок на кілочку.