Розділ 14

  Повернення чоловіка Аня хотіла відсвяткувати. Страшенно скучила за Андрієм. За його посмішкою, за його теплом. Хоч спілкувалися через відеозв'язок і по телефону, але, це зовсім не те. Милий сказав, що прилітає ввечері. То ж дівчина запланувала швидше піти з роботи, потім тренування, причепуритися трохи вдома, а тоді їхати зустрічати чоловіка з літака, щоб повечеряти разом в ресторані. Тортика доручила турботами хатньої робітниці.

  Наче й встигла усе. Замовила столик на двох у ресторані, сходила на тренування, але під вечір сили почали її покидати.

   Тренер, як на зло, поганяє мало не батогом. Все повторює, що не можна здаватися, бо зі слабаками він не працює. Каже, що тільки так можна досягнути цілей. Але з кожним тренуванням Аню все більше мучать сумніви, чи витримає вона довго такий темп. Знала, що легко не буде, але, щоб аж так... Чи це вона справді слабка? Чи тренер навіжений? Хтозна...

  Коли на ватяних ногах виходила зі спорткомплексу, зустріла одну жіночку, з якою ще раніше познайомилися тут. Розговорилися. Та помітила, що Аня ледве дихає, втомлена. Почала запитувати, чому так. Дівчина й розповіла, як є. Що страшенно виснажується на тренуваннях, хоче схуднути. Нова знайома каже:

̶  Як я тебе розумію. Не повіриш, але я теж колись була повна.

̶  Справді? — Анна здивувалася. Ольга така струнка, підтягнута, що й повірити важко.

̶  Так. Ну... Трошки худіша була від тебе, але... Під 80 кілограмів мала. Уявляєш?

̶  Ого! Не віриться. І, що ж ти робила? За скільки часу так схудла? — поцікавилася дівчина. Оля старша від неї, то ж їй мало б бути ще важче худнути. Стало дуже цікаво, як їй це вдалося. Красуня відповіла:

̶  За два місяці. Навіть трошки менше. Зараз важу 59.

̶  Нічого собі! — аж присвиснула Пампуся. — Що ти робила? Голодувала зовсім, чи що?

̶ Та, ні! В жодному разі! Поїсти я люблю. То ж ніяких голодовок. Просто мені пощастило. Знайшла класний засіб для схуднення. Їси все, що хочеш, в розумних межах, звісно. Тільки пити бажано менше. Приймаєш капсули і вуаля!

̶  Та, ну? Я вже, мабуть, все таке перепробувала. Брехня. Помагає тільки тому, хто його продає, — скептично відповіла Аня.

  Та нова знайома, йдучи до стоянки авто, почала детально пояснювати дівчині принцип дії диво-засобу. Мовляв, він складається лише з натуральних, рослинних компонентів, які покращують обмін речовин, помагають організмові правильно сортувати все, що надходить. Не відкладати в жир, а перетворювати на енергію. Також знімає набряки, виводить з тіла зайву рідину, збагачений вітамінами і деякими важливими мінеральними речовинами, що сприяють схудненню.

  Пампуся вислухала довгі і переконливі пояснення. Задумалася.

̶  Ну, не знаю... Щось я боюся такого.

̶  Розумію, дорогенька. Я теж боялася. Доки не спробувала. А тепер ходжу в зал лиш для задоволення. І щоб трошки зміцнювати м’язи, коригувати силует. Вже не мушу виснажувати себе безжалісним тренуваннями, чи їсти саму траву.

̶  Класно тобі. А я вже ледве ноги соваю. Тренер з мене всі соки витискає, — зітхнула Аня. Всі м’язи ниють від страшенної втоми.

  Нова знайома підійшла з нею аж до машини. Ще трохи постояли, порозмовляли. Потім дала дівчині невелику упаковку з тим хваленим китайським засобом для схуднення і сказала:

̶  Спробуй. Перша упаковка безкоштовна. На тиждень. Якщо не побачиш ефекту, то й не купуватимеш більше. Як захочеш, — Аня покрутила у руках гарну, яскраву коробочку, на якій щось написано китайською. Задумалася. Спокусливо? Не те слово...

̶  Ну... Не вірю, але... Якщо лише тиждень, то спробую. Давай. — посміхнулася Олі і заховала пігулки в сумку. Поспішила додому.

  Причепурилася трохи і поїхала в аеропорт зустрічати Пушка. Запросила водія, щоб можна було потім розслабитися в ресторані, не сідати самій за кермо. І Андрій, щоб відпочив з дороги.

  Як тільки побачила в натовпі таку любу посмішку, серце загарцювало в грудях, як шалене. О, як же приємно його бачити! Андрій високий, тому його видно здалеку. Махає рукою, широко сміється.

  Коли наблизився, стало помітно, що трохи заспаний, мабуть задрімав під час перельоту. І неголений. Чорна триденна щетина додає йому віку. Але й якогось особливого шарму, пікантності. Ех... Йому і так, і сяк гарно.

̶  Привіт, Пампусю! — радо привітався і міцно обійняв Аню. Дівчині здалося, що вона потрапила в найкраще місце не світі. Обвила його за спину. Який він теплий, ніжний і сильний. Так чудово в цих обіймах. Просто супер. Мало не впала, аж голова закрутилася від радості. Тримається за високого красеня, як за рятівне коло. Він посміхається.

̶ Привіт, Пушок. Я вже скучила за тобою, — ніяково промовила, піднявши до нього обличчя. Не втрималась.

̶  Я теж. Як ти тут? — весело відповів. Обійняв дружину за плечі і повів до виходу з аеропорту. Дорогою почали балакати про різне. Розповів, як долетів, а ще про роботу. Були серйозні труднощі на фірмі. Але вдалося все владнати. Здоров’я теж вже налагодилося. Потім зі сміхом сказав:

̶  Хоча, знаєш, Пампусь, ти краще робила мені уколи, ніж та французька медсестра. Я тебе щоразу згадував. Моя лікарко... — так лагідно це сказав, знову обійняв за плечі, аж дівчина ще сильніше почервоніла. Приємно до запаморочення. Подякувала.