Розділ 12

  Наступного дня подзвонила мама Андрія. Він теж уже сказав своїм рідним, що одружився, тож вона почала запрошувати молодят в гості, знайомитися з невісткою. Андрій попросив, щоб відкласти гостину на вихідні. Вирішив почекати, доки підлікується і сам трохи звикне до Ані в ролі дружини.

  Пізніше, того тижня, Анна поїхала на роботу замість чоловіка. Йому лікар наполегливо радив ще побути вдома, щоб краще подбати про здоров’я. Домовилися, що Аня буде на зв’язку, докладе йому обстановку на фірмі, перекаже від шефа вказівки і подібне. Хоча, він і сам трохи працював, сидячи вдома, але поглянути, як справи не завадить.

 Біля кабінету Пампусю зустріла Наталя, секретарка. Здивовано окинула її поглядом. Вони знайомі, бо дівчина і раніше бувала тут, коли помагала деколи Андрієві. Але сьогодні у погляді Наталі щось явно змінилося. Очевидно, новина про одруження шефа вже розлетілася.

̶  Доброго ранку. Сьогодні я трошки заміню Андрія Михайловича. Поклич, будь ласка Ріту до мене, якщо вона вже прийшла. Трохи попрацюємо.

̶  А-а-а... Добре. Зараз, — помічниця трохи розгублена. Це помітно. Стоїть, дивиться. Аня зробила вигляд, що не побачила, як довго красуня не могла відірвати очей від її фігури. І розглядала явно не елегантний брючний костюм пошитий на замовлення, у який сьогодні одягнена дружина молодого шефа. Здається, Наталя намагалася розгадати таємницю, чим же така жінка могла привабити її красеня-директора.

  Та, ну їх... Дівчина зайшла у кабінет тепер уже свого чоловіка. О-о... Як тут приємно. Згадалося, як помагала Андрієві підбирати меблі та інше, щоб облаштувати його робоче місце. Вийшло дуже мило. Стриманий дизайн в синьо-сірих тонах, сучасний і функціональний. Для чоловіка в самий раз. А, от для Ані... Вона б ще додала сюди кілька прикрас. Один, чи два вазони якихось гарних, може, ще одну картину. Щось пов’язане з їжею. Адже фірма займається, випічкою. Це було б доречно. Але, хай Пушок вирішує. Це ж його кабінет, зрештою.

  Невдовзі прийшла Ріта, замісник директора. Поведінка її була менш красномовна, ніж Наталі, але теж трохи помітно, що почувається тепер у присутності Ані зовсім по-іншому, ніж раніше.

  Пампуся постаралась зосередитися на роботі і дуже швидко показала, що в цьому куди більше успішна, ніж в спорті. Не дала Ріті розслабитися. Спокійно, але вимогливо обговорювала, вирішувала з нею робочі питання, переказала все те, що просив директор, дала завдання. Замісниця пішла працювати.

   Анна зібралася вже їхати на свою роботу, в пекарню. Вийшла з кабінету, секретарки на робочому місці не виявилося, щоб попрощатися. Що ж... Спокійно покрокувала по довгому коридору, з’їхала на ліфті. Раптом в одному з господарських приміщень на першому поверсі почула голоси. Один, ніби знайомий. Не витримала, зупинилася і прислухалася.

̶  Ти бачила ту нашу нову пані бос? Настю, я холодна... Це ж треба таке! 

̶  А, що? Я ще не бачила. Чула, що Михайлович оженився знову. Але ще не знаю на кому.

̶  Ой... Це катастрофа! Кажу тобі, Насть. Ми так зраділи, коли розлучився. Вже тут... Розмріялися. А він... Ох... Ну, що це таке?! Де він бере таких бабів, га? — розпачливо нарікає Наталя. Це явно її голос.

̶  Яких? Ти ж знаєш, я людина маленька, не бачу всього, що ви там, на горі.

̶  Та, яких? Та Вітка була, як пантера, добре, що десь кілька разів тут всього бувала. Бо, якби довше, я б не витримала. Примчить, як гляне  ̶ молоко б скисло. Шипіла тут до всіх, погрожувала, щоб не здумали до її чоловіка пхатися. Злюка... А, коли він близько, ти б бачила, її ніби підмінював хтось — щебече, така мила.

̶  Он, як? А друга, що? Теж така?

̶ Ой... Не питай. Ця повна протилежність. Віка була моделька, така вся тюнінгована, як з обкладинки модного журналу.

̶  А ця, що? Зачуханка якась? Немита, неголена?

̶  Та, ні. Не те, щоб… Гроші на салони краси теж явно не жаліє. Але... Їй це не поможе, — тихіше промовила, хихикнула, — Сто кілограмів чистого шарму, кажу тобі, не менше.

̶  Та ти, що? Жирна? Не може бути!  ̶  засміялася Настя.

̶  Х-а-х, сама побачиш.

̶  Аж цікаво...

̶  А мені, ні! Трясця! В голові не вкладається, чим вона його взяла?! Хіба, що інтелектом, біда б її побила, корову! — інша засміялася. Можливо Наталя описала, чи показала щось жестами, без слів.

̶  Хоча… Думаю, є одне логічне пояснення. Як вважаєш, чого він з моделькою розвівся? Як тільки почав працювати з тією Анькою… О-па. Такі баби знають, що шансів небагато, то ж довго вмовляти себе не змушують. А на товари за пів ціни завжди охочі знайдуться,  ̶  єхидно вимовила. Аню аж перекосило. Зціпила зуби. Захотілося піти і заткнути їй нахабну морду туфлею. Ледве стрималася.

̶  Ну... Дивися і вчися, Наталю. Чого ґав ловиш?

̶  Та, ну тебе! Ще знущаєшся! Більше нічого тобі не розповім. Сиди тут, як рак в мушлі, — сердито фиркнула.

  Аня більше не витримала. Розглянулася, чи ніхто не бачить, повернулася трошки назад по коридору, а тоді впевнено пройшла повз ту комірчину, де їй так старанно полощуть кістки, вдала, що не помітила нікого. Хай. Не буде вона зараз гризтися з ними. Знайде інший спосіб вкоротити язики.

  Почуте ще більше змусило її задуматися. Треба негайно щось робити зі своїм тілом. Хай би обламалися, кури общипані. «Товар за пів ціни»… От гадюка! Так сильно захотілося втерти їм носа, просто до шаленства. Навіть майже новенька машина Дарії, яку та пообіцяла, не так сильно приваблює Аню, як це.