Розділ 11

  В ту ніч дівчині не спалося. Кілька разів зазирала до чоловіка, аби переконатися, що йому бодай не гірше. Тихенько заходила в його спальню, ледь торкалася чола. Андрій міцно спав, мабуть ліки подіяли. А вона ще трошки сиділа навприсядки біля його ліжка, аби збагнути, як він почувається. А разом з тим помилуватися. Зараз ніхто не побачить, як вона розглядає, подумки обіймає, гладить найдорожчого красеня на світі. Чому ж її так тягне до нього? Чому жоден чоловік ніколи не викликав стільки почуттів? Ті, хто виявляв до Ані бодай трохи серйозну увагу, чомусь, ніколи їй не подобалися. Правда, давненько це було, ще, коли була молодша, не така «вагома». Як на зло...

  Вранці швидко привела себе до ладу, наскільки могла. Замазала коректором темні кола під очима. Одягла вільний спортивний костюм, волосся зачесала в хвіст і побігла в сусідню кімнату. Застала Андрія в ліжку. Одразу збагнула, що болячка знову дає про себе знати. Чоловік через силу посміхнувся. Блідий, мішки під очима.

̶  Привіт, Пушок. Як ти тут? — присіла біля нього на ліжку. Подала води.

̶  Бувало й краще, — скривився. Випив. — Кусянька, то... Ти серйозно вчора казала на тему уколів? Якщо жартувала, я подзвоню, домовлюся, щоб... — дівчина вмить почервоніла, але відмовлятися й не думала. Хоч, коли уявила, як Пух оголить перед нею п’яту точку, одразу руки затремтіли. Може й справді не варто? Ще нашкодить від хвилювання. Але постаралась опанувати себе.

̶  Не хвилюйся, Пушок. Я не раз колола батьків. Вони у мене ще ті кадри. Болячок в обох вистачає.

̶  Ну... Тоді давай, — ніяково посміхнувся, зиркнув на пакет з ліками, що лежить на приліжковій тумбочці.

  Дівчина подумки попросила в Бога допомоги. Беручись шукати потрібне, грайливо сказала:

̶  То ти давай, — жестом показала, щоб готував сідниці. Чоловік хихикнув. На трохи затримав погляд на Ані, аж їй гаряче стало. А тоді, тихо постогнуючи, ліг на живіт, стягнув з себе ковдру. Дівчина глибоко вдихнула.

  От тобі й маєш, ще білизни не зняв, а вже очі годі відірвати від його красивої кругленької попи. Та, щоб тобі добре було! Оце влипла... Як же не зганьбитися? Руки ж тремтять, як в п’яниці.

  На силу зібралася до купи, зосередилася на завданні. Акуратно набрала ліки в шприц, випустила бульбашки повітря. Нанесла трошки спирту на ватний диск. Готово.

̶  Пацієнт, розслабтеся, і думайте про щось гарне, — весело сказала Андрієві.

  Хихикнув, лежачи обличчям донизу. Як добре, що він її зараз не бачить! Аня прикусила губи, ледь переборюючи сором’язливість і хвилювання, підняла його майку, стягнула з чоловіка труси і обробила потрібне місце спиртом. Щоб йому... Який же красень! Ет... Аж шкода колоти таку спокусливу дупцю. Краще б йому масаж призначили. У-м-м...

  Та, що вдієш? Ще б милувалась довго-довго, але ж... Пацієнт при свідомості, не зрозуміє такого.

  На диво, Ані вдалося зробити все, як треба. Чоловік навіть не збагнув, коли і, що.

̶  Вже все. Не дуже боляче було? — ніяково запитала, повертаючи на місце його білизну.

̶  Справді? — здивовано обернувся до неї. — А я думав зараз буде... Жах. А, то... Як комарик. Молодець, Кусянька, — засміявся. Сів на ліжку, дивиться. Дівчина ще дужче почервоніла. Щоб відволіктися почала про що-небудь балакати, прибираючи на тумбочці:

̶  Про що ти думав, доки я колола?

̶  О-о-о... — зі сміхом почав розповідати. —  Я подумав, що було б класно теж навчитися робити ін’єкції. І, якщо недобре мене вколеш, то покладу тебе на ліжко і буду на твоїй попі тренуватися, — Аня зайшлася сміхом, аж присіла, сльози виступили.

̶  Ну ти даєш... І, що? Пропала така нагода? Дякую, хоч не збрехав, що сильно боліло, аби втілити цей свій план.

̶  Та... Ще не вечір. Скільки там мені тих уколів призначили? Почекай... Ще проштрафишся, може, от тоді буде... — зареготали обоє.

  Андрій майже зовсім забув про свою хворобу. Почали щось далі весело теревенити, жартувати. Потім Аня приготувала гарний і дієтичний сніданок, згідно рекомендацій лікаря. Обоє попередзвонювали на роботу і сказали, що сьогодні їх не буде.

  До вечора, мов знову діти, Пампуся з Пушком байдикували. Дивилися смішні відео, теревенили. Аня стежила, щоб чоловік пив багато води, їв потрібну їжу і отримував ліки. Виявилося, що їм дуже класно разом не лише працювати, а й відпочивати.

  До речі, дівчина помітила, що в присутності Андрія, на здивування, не відчуває потреби постійно щось жувати. Трошки вистачає. І навіть забуває про їжу, чого раніше майже не бувало. Нав’язливі думки про жертя були її постійними супутниками. А тепер, ні. Цікаво, на скільки вистачить того ефекту?