Розділ 8

̶  Що ти сказала?! — вражено перепитала подруга, не вірячи своїм вухам. Анна скривилася, повторила упівголоса:

̶  Що чула. Я сказала, що, можливо, вийду заміж за Андрія Пуха, — подруга і далі, здається, не вірить. Ледве вимовила:

̶  Я шокована... І, що, він погодився?

̶  Сказав, подумає, — сумно буркнула дівчина і відправила до рота ще ложку полуничного пудингу. Смакота... Хоч щось помагає заспокоювати нерви. Добре, що затвердила цей рецепт у власні кондитерській. Даша розглянулася довкола, наче, щоб переконатися, чи ніхто в просторому кафе їх не слухає. Говорить:

̶  Ань, це... Ти добре подумала? Як це, взагалі, буде? Ти сказала йому правду, що любиш ще зі школи?

̶  Тихо! Ще хтось почує! — приклала повний пальчик до уст. Сердито відповіла:

̶  Не мели дурниць! — а тоді тихіше:

̶  Звісно, ні. Хіба я зовсім дурепа? Він би точно не погодився, якби знав, — важко зітхнула.

̶  Хай думає, що це допомога другові. Він же не раз помагав мені, з орендою недавно виручив. Не уявляю, як він вмовив того Лойка, скільки заплатив тому старому скнарі, але тепер в мене, як камінь з серця. От і... Я, наче пожаліла...

̶  Ой, Анно... Не подобається мені все це. Влипнеш по повній. Хоч уявляєш, як зможеш жити з ним в одному домі і вдавати, що тобі байдуже? Чи ви не будете разом жити? Які там умови, взагалі?

̶  Та... За умовами заповіту він мусить прожити хоча б рік у законному шлюбі. Будуть перевіряти.

̶  О, маєш тобі. Рік. Клас! — невдоволено крутнула головою Даша.  ̶   А потім, що?

̶  Не хочу думати, що потім. Та й навіщо? Ще ж невідомо, чи погодиться,  ̶  невесело відповіла.

̶  Ой, дівчино…  ̶  піднесла чашку з кавою до уст. Але не відпила. Раптом її, наче осяяло. Акуратні брови на симпатичному обличчі попливли догори, хитро посміхнулася:

̶  Слухай, Анько! А... Якщо за той час... Його... Ну… — намалювала в повітрі сердечко, — Розумієш, про що я? — пишнотіла подруга аж закашлялася, почала давитися десертом.

̶  Та, ну тебе! Смієшся? Я, може й вигідна дружина, тим, що вкрасти ніхто не зможе. Надто вже багато в мені кілограмів... Гм... Золота. Але... Не думаю, що Андрій з тих, хто любить, коли жінка займає багато місця в ліжку, — скривилася, з відчаю почала жартувати над собою. Даша хихикнула.

̶  Та й... Взагалі, не сип сіль на рану! Нереально це! Ми так давно знайомі, що, якби міг, давно побачив би в мені дівчину, а не тільки друга. Але… Видно, не бувати цьому. Хоча б могти бути близько, бачити, дбати про нього. Він же... Навіть поїсти часто забуває, не має часу, ввесь в роботі. То летить кудись, то в офісі. Бідолашка… — сумно зітхнула. Підперла кулаком пухку щічку. Порпає ложечкою десерт.

̶  Все з тобою зрозуміло, дівчино. Матір Тереза знайшлася! А про тебе хто подумає? Так і до віку з м’якою іграшкою в обнімку засинатимеш? Ань, ти будеш повна дурепа, якщо не використаєш такий шанс, це я тобі щиро кажу. Хоч ображайся, хоч плач. Але... Згадай, як ти ревіла, коли він з Вікою одружувався. А тепер...

̶  Легко тобі казати. А я не знаю, чи він навіть на такий шлюб погодиться зі мною, не те, щоб по-справжньому. Біля нього, он моделі табунами крутяться. Куди мені… — показала жестом на своє повне тіло. Останнім часом і на вагу не хочеться ставати. Після 85 кілограмів вже і перестала. Та, ну їх... Уже, мабуть поділок не вистачить.

̶  Ань... Згадаєш моє слово, все реально. Але треба постаратися. Принаймні спробувати змінити своє життя. Не лише заради чоловіка. Для себе в першу чергу. Не сидіти за компом, наминати тістечка і жаліти себе, а працювати! Запишися в спортзал, почни правильно харчуватися. Роби щось! Мільйон разів тобі казала, під сидячий зад долар не пролазить! Так і тут.

̶  Даш... Ти знову за своє? Ну, не виходить в мене, ти ж знаєш. Що схудну трохи, то і знову набираю. Кошмар! Я вже задовбалася з тими дієтами! Мабуть, я приречена, не з моїм щастям! — голосно промовила дівчина, а тоді спохватилася, ніяково озирнулася на присутніх в залі гостей. Дехто звернули на неї увагу, посміхнулися. Подруга відповіла:

̶  Бо ти неправильно живеш. Мало рухаєшся, часто зриваєшся на калорійну їжу. Хочеш, пошукаю тобі когось, хто професійно поможе?

̶  Ой, Дар… — сумно махнула рукою. Кинула ложечку в креманку з залишками пудингу, — Не трудись. Горбатого могила виправить. Так і мене, — Дарія рішуче випрямилася, стиснула губи, поставила руки в боки і каже:

̶  Так, Анька, давай парі. Якщо Пух погодиться на шлюб з тобою, ти серйозно берешся за себе. Я знайду тобі когось, хто поможе. Є ж зараз спеціалісти, тренери. Обіцяєш? — протягнула руку. Аня розгублено дивиться.

   Дурниці... Вже давно втратила віру в те, що колись зможе бути стрункою. А стати дружиною такого хлопця, то взагалі... Надто добре, щоб бути правдою. Не виграти їй жодного парі. Зітхнула. Але, щоб не ображати найкращу подругу, підтримала:

̶  На що закладемося? — тихо запитала, щоб сторонні не чули. Даша так само тихо відповіла:

̶  Давай так, якщо Пух на тобі одружиться, а ти через пів року після того не схуднеш хоч на двадцять кг, віддаси мені машину.

̶  Що?! — Аня шоковано відкрила рот. Не сподівалася, що ставки будуть аж такі високі.