Розділ 7

̶  Ви знущаєтеся?!! — вражено вигукнув Андрій. Нахилився ближче до юриста, що сидить навпроти нього за красивим столом з масивного дуба.

̶  Якщо це такі жарти у вас, то зовсім не смішно! Який шлюб, я щойно розлучився?! — здалося, що з нього насміхаються. Причому досить нахабно, б'ючи по свіжих ранах, які ще не загоїлися.

̶  Справді? — солідного віку і такого ж вигляду сивочолий нотаріус задумливо поглянув на молодого бізнесмена. Прицмокнув, крутнув головою.

̶  Що ж... В такому разі усі кошти, які ви могли б отримати, будуть перераховані у фонд допомоги незрячим імені Велінга. Воля вашої тітки дуже чітко прописана у цьому документі, — поплескав рукою по коричневій папці з паперами, показуючи, що не жартує. Та й навряд, чи цей дядько взагалі уміє жартувати.

̶  Ні... Не може бути. Прокляття... — Андрій взявся за голову. Нереально! Як вона могла зробити таку западню?! Та ще й кому? Улюбленому племінникові. От же... Тітка завжди була дивачкою. Жила у якомусь своєму, окремому світі, куди повний доступ мала лиш одна людина, її коханий чоловік. Але хто ж знав, що цій майже повністю сліпій жінці прийде в голову написати таку умову в заповіті? Здається, це занадто, навіть для такої фантазерки, як тітка Уляна.

̶  Вам дуже потрібні ці гроші? Фонд допомоги незрячим... Теж непогано. Благородно, — беземоційно проказав нотаріус.

̶  Не сперечатимуся! Може й благородно, але я маю серйозні зобов’язання! Знав, що скоро отримаю ці гроші, тому контракти на будівництво вже підписані. Якщо не виконаю своєї частини угоди... Мені капут! — нервово випалив молодик. Різко підскочив з крісла, почав міряти кабінет широкими кроками. Аж дихання сперло. Запекло у грудях. Потім озирнувся на юриста, що так само незворушно сидить у своєму шкіряному кріслі, відкинув голову на високий підголівник.

̶  Вибачте, це не ваші проблеми, знаю. То... Ще раз, будь ласка, що саме я маю зробити, аби отримати свій законний, щоб його, спадок?! На момент прийняття я повинен бути одруженим? А що далі?

̶  Так. На момент офіційного прийняття спадщини ви маєте перебувати у законному шлюбі. І, як мінімум один рік.

̶  Що?! То я жодним чином не зможу отримати гроші раніше, як через рік?! — відчай остаточно почав опановувати Андрія.

  Перед очима все чіткіше і в найпохмуріших барвах поставала картина, де його бізнес, який так старанно будував роками, розсипається, мов піщаний замок. Партнери з презирством залишають його, батьки соромляться називати своїм сином, працівники масово стають безробітними, а зрештою він тоне у шалених боргах. Супер! От тобі й піднявся на новий рівень... Прокляття!

̶  Не зовсім... Є варіант, — проказав служитель Феміди. Андрій зупинився, уважно дивиться. Блиснула надія. Аж серце завмерло.

̶  Ви можете зараз одружитися і отримати спадок. Протягом року представники інтересів вашої тітки і фонду будуть перевіряти, чи справді ви перебуваєте у законному шлюбі. Якщо порушите умови, усі гроші доведеться повернути.

̶  Он, як? Кому? — трохи розгубився.

̶  Повірте, фонд допомоги незрячим імені Велінга поінформований і дуже навіть зацікавлений у тому, щоб отримати цю суму. Тому вони не забудуть. Ви ж розумієте, — спокійно пояснив юрист, підтиснувши губи.

  Ну, звісно... «Цю суму.» Ще б пак. Адже така каса на дорозі не валяється. Тітонька володіла дуже солідним капіталом. Чоловік задумався. Оце так задача... Здуріти можна! Якби ж знав, що так буде, відклав би офіційне оформлення розлучення з Вікторією. А тепер...

̶  Що ж... Дякую за інформацію. Я мушу все обдумати, — видихнув. Юрист кивнув.

̶  Будь ласка, Андрію Михайловичу. Але довго не затягуйте. Залишається менше місяця. Не встигнете, буде дуже проблематично щось доказати.

̶  Зрозуміло... — зітхнув. Попрощалися і вийшов з кабінету нотаріуса.

  Мов п’яний, покрокував коридором солідної контори. Потім вийшов на вулицю, до машини. Сів за кермо, а їхати не в стані. В голові така каша, що жах просто. Як кадри з серіалу про модельне агентство, перед очима пропливають обличчя усіх більше, чи менше знайомих жінок і дівчат, які могли б стати у пригоді в даній ситуації.

   Ого... Через кілька хвилин роздумів здивувався. Здається, що такому, як він легше-легшого знайти собі пару. Ніколи не страждав від браку жіночої уваги. Але... Як до діла...

̶  Ф-у-у-х... Ні, — оперся на кермо, важко видихнув. Все тіло затерпає від однієї думки, що доведеться прожити цілий рік під одним дахом з якоюсь козою типу його колишньої. Всі печінки виїла. Остогидло, як не знати, що, терпіти її безкінечні перепади настрою. То солодка, як мед, за хвилю вже готова з болотом змішати. Постійні капризи, флірт, істерики. Зрештою, зрада. І, мабуть, не одна. Що тільки не бувало. Не згадуючи уже про банальні речі, яких так сильно бракувало в цих стосунках з самого початку.

  Де взяти нормальну жінку, чи дівчину, яка б, от так зненацька погодилася вийти заміж? Звісно, що ніяка порядна і серйозна не піде на таке. А непорядна? Ні... Тільки не це...

  Ще трохи просидів, а далі, якось, сам не знаючи для чого, поїхав до Ані Кусенко. Застав подругу на парковці біля її кафе. Власне сідала у своє маленьке червоненьке авто. Побачила Андрія, вилізла з машини. Стоїть дивиться, посміхається. Хлопець підійшов.