Розділ 4.

    Джефрі сидів за великим столом з червоного дуба й курив сигару. Його мозок працював наче ціла цифрова система. Але думки все одно поверталися до Джейн. Вона зводила його з розуму. Ще ніколи й нікого він так не бажав. Кожної ночі він уявляв у своєму ліжку саме цю непокірну бестію. Та її непокора навпаки збуджувала, а не відштовхувала. З кожним днем Джефрі хотів її ще сильніше. 

— Доброго ранку, Джефрі. Не думала, що ви будете так рано, — промовила Ембер. Жінка яка вела справи у салуні Джефрі. Вона увійшла до його кабінету впевненим кроком. Ефектна струнка рудоволоса красуня могла б звести з розуму не одного чоловіка. Але не Джефрі. Між ними ніколи нічого не було окрім ділових відносин. Хоча Ембер намагалася домогтися цього. Але Джефрі знав, що таким жінкам не потрібні постійні стосунки, а йому так. 

— Сьогодні я хочу залишитися у Річмонді. Маю деякі справи. 

— Заночуєте тут? — Ембер улесливо обійшла навколо Джефрі. Потім нахилилася так, що йому було помітно її декольте. При чому дуже відверте. Як не дивно, та Джефрі зовсім не хвилювала її краса. 

— Так, Ембер. У своєму кабінеті. До речі чудовий аромат. Давно ним користуєшся? — поцікавився Джефрі. 

— Так. Майже завжди. Він дуже подобається моїм шанувальникам, — відповіла Ембер. 

— То як у нас справи? — Джефрі різко відсунувся у бік. 

— Все добре. За виключенням того, що вчора приходив старий Білл... 

— Ембер, я давно казав, що вам з дівчатами потрібна охорона. Я цим займуся, — Джефрі рішуче встав з місця. 

— Ні, не варто. Ми поки що самі можемо себе захистити. Тим більше ви ж знаєте Джефрі я не з тих боязких, — веселим тоном сказала Ембер. 

— Все-таки будь обережною. Гаразд? 

— Постараюся. Може пообідаємо разом? — Ембер поклала маленьку долоню на плече Джефрі. 

— Не сьогодні. Я пообідаю в ресторані. В мене там ділова зустріч, — Джефрі обережно забрав руку Ембер. 

— Як ваша маленька подружка? — раптом запитала Ембер коли Джефрі вже виходив з кабінету. 

— Ти про що? — Джефрі з під лоба подивився на руду. 

— Ну та пташка через яку ви так і не наважуєтесь завести стосунки. 

— Ембер, це не стосується ні тебе, ні когось іншого. А якщо ти маєш на увазі стосунки з вільними жінками, то відповім одразу. Я збираюся завести сім'ю. Рано чи пізно. А ти моя люба для цієї ролі не годишся, — відрізав Джефрі й нагородивши Ембер однією зі своїх найгарніших посмішок вийшов з кабінету. 

    У Річмонді Джефрі пробув два дні. Вирішивши всі свої справи він одразу ж поїхав до Ейдена. Хотів побачити друга й розповісти йому останні новини. Він так постійно робив відколи друг став інвалідом. Це хоч трохи розраджувало Ейдена. Й Джефрі був цьому дуже радий. 

Коли він приїхав до будинку Паркерів, то на порозі його зустріла не Джейн, а якась молода світловолоса дівчина. Вона подивилася на нього з подивом та легким страхом. Потім вклонилася й промовила: 

— Доброго ранку. Я Мілісент Хамфрі. Наречена містера Уорта. 

  Від слів міс Хамфрі у Джефрі відвисла щелепа. Невже? Він посміхнувся й вперше за довгий час по справжньому зрадів. Отже, маленька Джейн залишилася без пари. Цікаво, що вона думає з цього приводу. 

— Прийміть найщиріші вітання, міс Хамфрі. Ви будете чудовою парою, — промовив Джефрі й легко торкнувся пальчиків дівчини. 

— Дякую. Ми з міс Джейн збиралися піти на прогулянку. Може приєднаєтесь до нас? 

— З задоволенням, — відповів Джефрі. Йому не терпілося побачити обличчя міс Джейн після всіх цих подій. 

— Мілісент скільки тобі пояснювати. Не годиться розмовляти з малознайомими чоловіками, доти поки вас не представлять, — міс Паркер йшла до них у лавандовій сукні. Трохи потертій, але при цьому вона зовсім не впливала на привабливість міс Паркер. Розкішна жінка. 

— А ось і вона. Міс Джейн ми вже вас зачекалися, — промовила Мілісент й посміхнулася. Вона дійсно підходила Персі більше аніж Джейн. Мила, привітна й добра дівчина. Без краплі егоїзму. Джейн підійшла до них з міс Хамфрі й закинула підборіддя до верху. Все в її стилі. 

— Містер Сандерс? Що ви тут робите? 

— Й вам доброго ранку, міс Паркер, — відповів Джефрі. 

— Мілісент. Ходімо. Не стовбичте на вході. Це не етично, — промовила Джейн. 

— Дами, дозвольте вас сьогодні супроводжувати на прогулянку, — промовив Джефрі й широко посміхнувся. 

— Обійдемось. Ходімо Мілісент, — гордо заявила Джейн. 

— Ви впевнені, міс Джейн? Дивлячись на те яка зараз ситуація на вулицях міста? Особливо для двох молодих незаміжніх дівчат, — зауважив Джефрі. 

— Міс Джейн, думаю що містер Сандерс має рацію. Нам краще піти з ним, — тихо промовила Мілісент. 

— І що нам буде? Подумаєш, — сказала Джейн й тупнула ногою. 

— Міс Джейн багато чоловіків які повернулися з війни роками не бачили нормальних жінок. Уявіть, що буде з будь-яким з них, якщо вони побачать двох молодих й привабливих дівчат? 

— Джефрі підняв брову.