Розділ 3

    Джейн крутилася біля великого дзеркала оглядаючи себе знизу вверх. Її єдина пристойна сукня тепер висіла на дівчині наче солом'яний мішок. Цю оксамитову сукню ніжно блакитного кольору їй подарував батько. Коли Джейн було сімнадцять. Це єдина сукня яка збереглася у неї. Й саме її дівчина вирішила одягнути сьогодні ввечері. Коли прийде Персі з родиною. Він сам запропонував нанести візит ввечері для того, щоб сповістити важливу новину. Й Джейн дуже сподівалася, що він хоче попросити її руки. Через кілька хвилин Джейн була повністю готова. Ще раз глянувши на себе у дзеркало дівчина залишилася собою задоволена. Вона вийшла зі своєї маленької кімнати й спустилася вниз. До вітальні. Там вже був її батько. Містер Паркер. 

— Доброго вечора, батьку. Як ваше самопочуття? — поцікавилася дівчина. 

— Дякую, вже краще. Сьогодні хоча б нормально поснідав. Але ти й сама знаєш. Скажи, будь ласка, з якого приводу до нас завітають Уорти? — спитав батько. 

— Ну містер Персі сказав, що хоче повідомити якусь важливу новину. Можливо це якось стосується нашої родини? — припустила Джейн й трохи почервоніла. 

— Можливо. Та судячи з того як поводить себе місис Уорт це щось інше, — відповів батько. 

— Ну поживемо, побачимо, як ви любите казати, батьку. Джейн обережно підійшла до вікна й подивилася через нього. 

На подвір'ї було порожньо. Тільки було чутно легкий шум вітру, який лагідно хитав вітки дерев. Схоже вночі може бути ураган. Тут часто таке бувало. Особливо влітку. Джейн присіла на старий пошарпаний стілець й почала роздивлятися свої нігті. Це її завжди заспокоювало, коли вона нервувала. Персі з родиною приїхав трохи пізніше ніж розраховувала Джейн. Але вона була безмежно цьому рада. 

— Містер Паркер, міс Джейн! — офіційно привітався Персі. Позаду нього йшла його мати та якась молода світловолоса дівчина. Років двадцяти. Джейн чомусь подумала, що це служниця. 

— Містер Уорт! З якого приводу ви вшанували нас своїм візитом? — поцікавився батько. Джейн завжди дивувалася його прямолінійності. 

— Зовсім нещодавно я повернувся до рідного краю. Тому вирішив відвідати вас першими. Так, як ми сусіди, — посміхнувся Персі. Вкотре Джейн замилувалася його посмішкою. Й очима. Синіми, як волошки у полі. 

— Ми вам вдячні. То може повечеряєте з нами. Ми приймемо це за честь, — строго промовив батько. 

— Ні, дякуємо. Ми краще вип'ємо чаю з вашого дозволу, — промовив Персі. 

— То що привело вас сюди? — знову поцікавився містер Паркер. Але Персі чомусь тягнув з відповіддю. Й це насторожувало Джейн. Якщо він хоче зробити їй пропозицію, то чому мовчить? 

— Мій син хоче повідомити вам радісну новину, — вступила в розмову місис Уорт. Джейн зраділа й була в приємному очікуванні. 

— Про яку новину йдеться? — містер Паркер уважно подивився на місис Уорт. 

— Мій син одружується, — заявила місис Уорт. Джейн мало не вискочила з місця. Нарешті. Він попросить її руки. 

— Справді? Й хто ця щасливиця? — спитав містер Паркер з сарказмом. 

— Міс Хамфрі. Мілісент, люба підсядь ближче, — промовила місис Уорт до білявки яка скромно сиділа трохи далі від неї. Посмішка Джейн одразу ж зійшла з обличчя. Вона навіть відкрила рота від подиву. Як це Персі одружується з іншою? Цього не може бути. Він же казав що її кохає. Й хоче бути з нею. Дуже хоче. 

— На коли назначено дату весілля? — містер Паркер байдуже роздивлявся гостей. Хоча добре знав, що його доньці зараз дуже важко. Бідолашна Джейн. 

— На цю осінь. У вересні, або у жовтні. Та це не має значення. Мілісент та Персі обов'язково одружаться. Бо вони ідеальна пара, — з радістю вимовила місис Уорт. 

— Що ж вітаю. У вас дійсно дуже гарна невістка, — сухо відповів містер Паркер. 

— Так. Я це знаю. Тиха й чесна. А головне розумна. Та у нас буде до вас одне прохання, містер Паркер. Скажімо по старій дружбі, — змовницьким тоном сказала мати Персі. 

— Я вас слухаю. 

— Міс Хамфрі родом з Чарлстона. Й буквально сьогодні зранку вона приїхала до нас.Тут вона залишиться до самого весілля. Родичів у неї у Вірджинії немає. А жити у нареченого. Ну ви самі розумієте. 

Містер Паркер чи не дозволили б ви міс Хамфрі пожити у вас ці декілька місяців? Джейн від обурення мало не висловити все що думає про цю нахабну жінку. Але стрималася прикусивши язика. Їй взагалі хотілося кинутися до своєї кімнати й розплакатися. Від несправедливості долі. Але Джейн була сильною й витримувала набагато більші негаразди. 

— Що скажеш, Джейн? — звернувся до неї батько. 

— Я? Дівчина зніяковіла. Якби її воля, то вона б випхала місис Уорт та цю дівку протягом двох секунд. Й більше ніколи не впускала назад. Але побачивши сумне обличчя коханого Джейн вирішила погодитися. Тим більше так вони будуть бачитись частіше. 

— Я не проти, — твердо відповіла Джейн. 

— От і чудово. Отже, міс Хамфрі може залишитися у вас. Деякі речі у неї з собою, а інші Персі привезе завтра зранку, — прощебетала місис Уорт. 

Вони ще про щось говорили з батьком та Джейн вже не слухала. Її душила образа. Чому він з нею так вчинив? Невже містер Сандерс був правий. І Персі й справді занадто сильно прив'язаний до своєї матері? Джейн міцно стиснула кулаки й відпросившись у батька вийшла на терасу. Свіже повітря їй допоможе. Вона важко зітхнула й подивилася на зоряне небо. Колись давно Джефрі Сандерс намагався навчити її розрізняти сузір'я. Але в результаті вони тільки посварилися, бо обоє були впертими та самовпевненими. Після того Джейн рідко дивилася на зорі.