Розділ 2.

— Ви ще довго будете вирячатися на вікна, Сандерс? — запитав Ейден Паркер у свого друга. Він знав куди направлений погляд Джефрі, але не хотів на цьому акцентувати. 

— Та от дивлюся, яка нині чудова погода. Може вийдемо на вулицю. Погуляємо? — запитав Джефрі. 

— Дивно це питати у людини в моєму стані, — зауважив Ейден. 

— Я вам допоможу, Паркер. Обіпріться на мене. Це краще ніж сидіти тут і сохнути у чотирьох стінах. 

— Якщо ви хочете піти подивитися, що робить моя сестра з Уортом, то можете це зробити без мене, — Ейден нахмурив брови. 

— Чому ви вирішили, що я дивлюся на міс Паркер? Мене зовсім не цікавить чим вона займається з цим кволим недоумком, — обурився Джефрі. 

— Не таким вже й кволим. Персі Уорт був одним з найкращих солдатів Конфедерації. Якщо вас не підводить пам'ять, — нагадав Ейден. 

— Так, згоден. Але при цьому якщо він пов'яже з вашою сестрою своє життя, то пожалкує про це наступного ж дня. 

— Чому ви так вважаєте? 

— Їй не підходить такий чоловік як Уорт. Він занадто багато буде потикати її капризам, що може згубно вплинути на вашу сестру. 

— А який чоловік тоді їй підходить на вашу думку? 

— Ну хоча б такий який зможе приборкати її надмірну пристрасність у всьому. Уорт м'який та навіть байдужий у деякому розумінні. Їй швидко набридне поряд з ним. Цей шлюб приречений на провал, — відповів Джефрі. 

— Якщо вона вам подобається, то скажіть їй про це. Хтозна можливо у вас теж з'явиться шанс.... 

— Сумніваюся. Звісно ненависть теж сильне почуття, але навряд воно переросте у щось більше, — з сумом промовив Джефрі. 

— Знаючи мою сестру все ще може змінитися. Не втрачайте надії, Сандерс. 

— Я звик діяти, а не сподіватися на долю. Саме тому мені вдалося трохи піднятися за цей час. Й відкрити свою справу. 

— Сподіваюся ви не маєте на увазі свій салун у Річмонді? 

— Ні, звісно. Та скажу вам, це місце приносить мені непоганий дохід. Насправді я мав на увазі лісопильню. У нас на півночі це завжди було прибутковою справою.

— Сподіваюся вам пощастить. 

— Ще раз повторюю, Паркер, я ніколи ні на що не сподіваюся. Я роблю все що потрібно й завжди йду до своєї мети. Пробувши ще декілька годин з другом Джефрі зібрався додому. Але уже в Холлі зіткнувся з молодшою сестрою місис Паркер. Сімнадцяти річною Ліліан. 

— Містер Сандерс! Рада вас бачити. Ви сьогодні рано, — защебетала дівчина й присіла у реверансі. 

— Міс Паркер! Яка чарівність! З кожним днем ви стаєте все гарнішою. Боюся, що рано чи пізно ви можете перевершити навіть старших сестер, — низьким тоном промовив Джефрі. Дівчина залилася сміхом. 

Й трохи схилила голову вбік. Як вона не була схожа на Джейн. Джефрі ніколи не бачив, щоб та сміялася. Хоча можливо її сміх був призначений для когось іншого. Та все ж Джейн завжди була дуже серйозною та впертою. Її сила духу та характеру вражала. Можливо саме тому Джефрі так захоплювався нею. Й бажав. З того самого моменту коли побачив. Тоді їй було всього шістнадцять. Вона була життєрадісною молодою кокеткою. У відкриту фліртувала з Уортом та іншими своїми залицяльниками. Навіть з ним. Й коли одного разу він спробував її поцілувати, то отримав гарячого ляпаса. Після того їхні стосунки змінилися. Джейн почала уникати його. 

— Дякую за комплімент та до нашої Джейн мені ще далеко. Вона справжня красуня, — промовила Лілі з посмішкою.

— Ви теж. Тому тримайте носа до верху. Думаю скоро багато кавалерів захочуть мати змогу познайомитися з вами, — Джефрі хотів порадувати цю милу дівчину. Бо ж вона дійсно була гарною, а головне дуже доброю. 

— На жаль у моєї сім'ї немає на це грошей. Мама померла, брат хворіє, а щоб вивести мене у світ потрібно їхати до Річмонду. Можливо мені пощастить наступного року, якщо, наприклад Джейн вийде заміж. Або ж Ейден випадково виздоровіє. 

— Думаю все відбудеться набагато скоріше. От побачите, Ліліан. 

— Може вип'єте з нами чаю? Саллі от, подасть обід, — запропонувала Лілі. 

— Та ні. Не цього разу. В мене ще є деякі справи. Гарного вам дня, місис Паркер. До зустрічі, — сказав Джефрі. Ліліан помахала йому на прощання рукою й він швидко вийшов з дому. Але вже у самої хвіртки зіткнувся з міс Джейн. 

— Міс Паркер? А де ваш вірний слуга? На якого ви чекали стільки років? 

— Якщо ви про Персі, то він пішов додому. Й прийде завтра з візитом. Він джентльмен на відміну від вас, — підкреслила дівчина. 

— Справді? З якого часу джентльмен обіймається з незаміжньою дівчиною на очах її родини? Підкажіть, будь ласка, міс Паркер. 

— Вам яке до цього діло? Можливо зовсім скоро він зробить мені пропозицію. Тому прибережіть свої доводи для когось іншого, містере Сандерс. 

— Судячи з чуткам ваш благовірний не збирається одружуватися. Принаймні на вас. 

— Навіщо ви брешете. Це не правда. Я впевнена, що ці чутки розповсюджує мама Персі. 

— Тоді навіщо їй це? — поцікавився Джефрі. 

— Я не зовсім влаштовую її як невістка. От вона й біситься, — буркнула Джейн.