Глава 19: Вимірювання тиші

Вийшовши з кабінету керівництва, Андрій відчув, як сорочка прилипла до спини. Він виграв раунд у «верхівки», але тепер йому треба було виграти війну в «траншеях». Наступного дня він зібрав команду розробників. У кімнаті пахло кавою та втомою. Іван, старий системний архітектор, сидів у кутку, схрестивши руки на грудях. Для нього будь-які ініціативи зверху були лише черговим способом змусити їх працювати більше.

— Хлопці та дівчата, — почав Андрій, стаючи перед ними без жодних слайдів. — Я щойно захистив ваш спокій перед Радою директорів. Але тепер у мене до вас прохання. Скільки разів за минулий тиждень ви пішли додому о шостій вечора і НЕ перевіряли Slack до ранку? У відповідь — гнітюча тиша. Марія, провідна фронтенд-розробниця, нервово засміялася. — Ми міняємо правила гри, — продовжував Андрій. — Відсьогодні ваш головний KPI — це передбачуваність. Якщо ви запланували зробити три задачі за тиждень і зробили їх без жодного авралу, без жодного нічного виклику — це ідеальний результат. Я буду преміювати вас за «відсутність подій».

Іван підняв руку, у його голосі був скепсис, накопичений за десятиліття в IT. — Андрію, це звучить як пастка. Якщо ми не будемо «героями», якщо ми не будемо фіксити баги вночі, менеджмент подумає, що ми нічого не робимо. Вони скажуть: «Дивіться, у них все тихо, давайте скоротимо штат». Ми звикли бути потрібними, коли все горить. А що ми будемо робити в тиші? — В тиші, Іване, ви нарешті почнете будувати майбутнє, а не латати минуле. Тиша — це знак того, що ваша робота ідеальна. Ми будемо вимірювати тишу, бо це найдорожчий ресурс компанії. Якщо в нашому відділі тихо — значить, ми найрозумніші люди в цій будівлі.