Глава 18: Вартість невидимого

— Добре, Андрію, — нарешті промовила Оксана, не посміхаючись. — Давай перейдемо до мови, яку розуміють акціонери. Твій «спокій» коштував нам 200 людино-годин цього місяця. Це близько 15 тисяч доларів прямих витрат на зарплати людей, які «писали документацію» замість коду. Для великої компанії це не смерть, але це витрати. Де доказ того, що ці гроші не просто вилетіли в трубу? Де ROI (окупність інвестицій) твоєї тиші?

Це був прямий удар. Вона вимагала чек за спокій. — 15 тисяч доларів — це ціна одного дрібного інциденту в системі оплати, — миттєво відповів Андрій. — Минулого місяця в нас було три таких інциденти. Разом — 45 тисяч втрат. Цього місяця — нуль. Я щойно зекономив компанії 30 тисяч доларів, витративши 15. Це і є твій ROI, Оксано.

Він відкрив файл, який підготував заздалегідь. — Але справа не тільки в грошах. Ці 200 годин — це 200 годин роботи без кортизолу. Після «гасіння пожеж» розробник тиждень приходить до тями, він робить помилки через втому. Ми купили інтелектуальну ясність. Ми відставали від «Проекту-Гамма» на десять днів. Але через те, що нас не відволікали на баги, ми наздогнали графік за два тижні. Ми перетворили хаос на керований процес. Ми більше не купуємо вогнегасники. Ми просто припинили розводити багаття в серверній.

Андрій бачив, як Олена переглянулася з Оксаною. Пауза затягнулася на хвилину. Це була та сама тиша, яку він намагався прищепити офісу. — Добре, — Олена закрила ноутбук. Гострота в її голосі змінилася на холодну цікавість. — Покажи мені ці цифри через місяць. Якщо «коефіцієнт несподіванки» залишиться низьким, ми поговоримо про преміювання команди за... як ти це назвав? За «відсутність роботи»? — За якість результату, — виправив її Андрій. — Але так, за те, що ми не чуємо криків про допомогу.