Глава 7: Альтернативні коди

— Альтернативні коди? — перепитав я, відчуваючи себе студентом на філософському семінарі. — Це якась нова методологія чи ви пишете інструкції для… для чого саме? Це ж не софт?

Вона злегка посміхнулася, і ця посмішка була такою ж повільною і виваженою, як і все в цій кімнаті.

— Ми пишемо інструкції для паузи. Система працює на реакції. Вона вимагає, щоб ви прокручували стрічку, споживали інформацію, відповідали миттєво. Вона боїться порожнечі. Наші коди — це структури для обдумування, для сповільнення процесу прийняття рішення.

— Але як це виходить за межі цієї кімнати? Хто це використовує? Це просто філософія?

— Використовує той, хто втомився від швидкості. Бізнесмени, які втратили здатність до стратегії, бо їхній горизонт планування скоротився до наступного кварталу. Митці, які втратили контакт із вагою слів, бо звикли до миттєвих повідомлень. Ми не продаємо рішення, Андрію. Ми продаємо час. Час, який ми виділили, ретельно перевірили, наче рідкісний метал, щоб він не був забруднений поспіхом.

Вона посунула до мене товстий блокнот у шкіряній палітурці та простий дерев’яний олівець. На столі лежав лише цей набір, жодних інших предметів.

— Твоє перше завдання, — голос її став більш рішучим, але не швидким. — Перш ніж ти почнеш працювати з кодами, ти маєш відновити зв’язок із вагою. Це те, що Система називає «детіталізацією», але ми називаємо це поверненням до первісної форми.

Я чекав на складний алгоритм чи список літератури.

— Я хочу, щоб ти описав тишу цієї кімнати. Не як відсутність звуку, а як фізичну річ. Опиши її текстуру, її колір, її вагу. Ти маєш провести тут шість годин. Жодної музики, жодного телефону. Тільки ти, тиша і вага слів. Використовуй тільки олівець. Це буде твій перший внутрішній кордон. Я повернуся, коли тінь від цього вікна дістанеться кута кімнати.