Розділ 21

Розділ 21

Ми повернулись до будинку, і перше, що я зробила, це знайшла куди поставити квітку. Несподівано, але й неймовірно приємно було її отримати. Я милувалась нею, поки  Алан копошився в мене за спиною. Коли я вмостилась за стіл, щоб роздивитись ті записи, що він приніс, він несподівано визирнув в мене з-за плеча примостивши на нього своє підборіддя.  Це було неочікувано, і я ледь не впала з тієї табуретки на якій вже сиділа, але чоловік втримав моє падіння, через що я опинилась майже в його обіймах.

— Ти чого так лякаєш!? — наїхала я на нього, а голос так зламало, що це більше писк нагадувало. 

— Пробач, це не було заплановано, — його обличчям розтяглась грайлива усмішка, ця ситуація Алана точно повеселила.  — То що там? Щось вже знайшла? — спитав він, кивком вказуючи на свої записи і допомагаючи мені вирівнятись на табуретці. 

— За ті пару секунд, що я встигла на них подивитись, нічого виявлено не було. Навіть комп'ютерам треба більше часу для розрахунку, а ти мене за кого приймаєш? 

— За надію, — спокійно сказав він, від чого я аж підвисла. Це було несподіване зізнання. 

— Дякую…кхм… але, це якось занадто великі сподівання стосовно мене. 

— Але це так і є, тому, навіщо мені говорити щось інше. Але ти так довго за столом стояла, я думав ти вже щось розгадала.

— Я? Довго? — здивувалась я, бо не думала, що споглядання квітки так затянулось, тому навіть трішечки зашарілась. Алан же тим часом уважно вивчав моє обличчя, яке досі було дуже близько від його, і я відвернулась, бо стало ніяково. 

— В тебе такий цікавий колір очей, наче стальні, — говорив він, і теплий подих лоскотав мені вухо, від чого мурахи пішли шкірою. — Вони наче рідкий термінатор! — випалив він.

— Ти серйозно? — різко повернулась я і відхилилась, щоб він уважніше роздивився мій докір в тих самих термінаторових очах, бо так ще мої сірі очі не обзивали. 

— А що? Правда ж! — посміхався він і нарешті відлип від мене, підвівшись і випрямившись. 

— Алан — руйнівник! — заявила я, а він здивовано витріщався на мене.

— Чого б це? Я навпаки будівельник.

— Ні, ти точно руйнівник, може колись зрозумієш сенс моїх слів.

— Якщо не забуду, але можливо ти нагадаєш. 

— О, повір, я точно не дам забути! 

— То що там з тими цифрами, які я тобі, такою важкою працею дістав?

Я не відповіла йому, бо і так сказала вже, що не дивилась. Замість цього я зручно вмостилась, а для мене це виглядало так, що мені потрібно було підняти одну ногу з підлоги і вмостити біля себе на табурет, наче обіймаючи.

 Коли я була вдома, то завжди саме так працювала за комп'ютером. На роботі з цим було складніше, бо точно не зрозуміли б адвоката, який так сидить за своїм столом.

Я вивчала записи, потім знайшла де вони почали повторюватись і зайве закреслила, залишивши одну повноцінну цепочку. В ній були числа і цифри, максимальне було 20, час від часу деякі повторювались, але поки що мені мало що було зрозуміло.

— Чому тут пробіли між деякими числам? —  я розгледіла, наче Алан в деяких моментах робив відступ, і чи то було спеціально, чи ні я не розуміла.

— Коли сфера показувала їх були моменти, коли час перед тим, як з'явиться наступне число, був довшим ніж попередні, тому я вирішив робити тут пробіли. Хтозна, може то азбука морзе якась, тому вирішив нічого не пропускати.

— Молодець, це дійсно може мати якесь значення! А що там з азбукою морзе? 

— Ну, відверто кажучи, я її погано знаю, тільки базове сигнал “S.О.S” і ще дещо намагався вчити, але якщо то підставити, то нічого не виходить, я перевіряв. Тарабарщина у  результаті якась. 

— Зрозуміло, отже азбука морзе відпадає. 

— Виходить що так. І що тоді залишається? 

— Для того, щоб це були координати, якоїсь геолокації тут по-перше забагато цифр, по-друге немає позначок, як в топографічних картах. Тут не вказані ні довготні, ні широтні градуси, хвилини чи секунди. Тому ці цифри — це не координати. Та і взагалі, які тут можуть бути координати в загробному світі, звідки тут візьметься нульовий меридіан, — роздумувала я в голос. І помітила ошарашений погляд від Алана. — Що? — спитала я.

— Довготні, широтні що? — спитав він, а я зробила глибокий вдих і вдих.

— Довгота — це кут між площиною меридіану в точці спостереження та нульовим меридіаном, його Грінвіч називають, а Широта — це кут між прямовисною лінією та площиною екватора. Якщо-що, ними  визначають положення точки на поверхні Землі. Вимірюються в градусах. Пояснювати про хвилини і секунди не буду, бо вони дорівнюють певній величині, яку я точно вже і не згадаю.

— Та я зрозумів про що ти. Я не такий вже телепень, як ти думала, але якого біса? Звідки в твоїй голові ця інформація? Мелані, ти точно людина? Може до мене вікіпедію закинуло? 

— Взагалі-то я можу і образитись! — фиркнула я. — Я любила, в молодості, походи в ліси і звичайно я вивчала деяку інформацію, з цим пов'язану. 

— Але ж не настільки заглиблюючись!