XVI. Розділ

— Дивно, — подумала Аліса, — годинник показує дні, а не години.

​Льюїс Керролл, "Аліса в Країні Чудес".

───⏳───

Хтось із компанії вигукнув вітання, і всі навперебій потягнулися вперед із келихами. 

У ту ж мить над горами спалахнули феєрверки — їх запускали відпочивальники з сусідніх садиб, що теж вирішили святкувати серед снігів. Небо розквітло золотими й червоними іскрами, які розсипалися над темними хребтами.

Коли Сеня нарешті змогла роззирнутися, її очі зупинились на Анюті та Данилові: вони були парою і не збиралися переривати свій поцілунок навіть після того, як увімкнули світло. Поруч стояла Ді, яку міцно обіймав Рома. Стало очевидно, чому Діана так різко замовкла в темряві — Рома просто не дав їй договорити.

Сеня мимоволі усміхнулася. Ну, з цими двома все вже було зрозуміло, і вона щиро раділа за подругу. Принаймні, її втручання та рішення поїхати сюди вже змінили перебіг подій для Діани.

Але зовсім не було зрозуміло, хто так зухвало схопив саму Сеню в темряві. Дівчина намагалася вгамувати дихання, що збилося, але губи все ще пашіли від того нахабного прикусу. Вона обережно обвела поглядом кімнату. Захмеліла компанія весело сміялася, вітаючи одне одного.

Погляд Сені розгублено ковзав по обличчях. Макар? Той зиркнув на неї й усміхнувся, та їй здалося, що в цій посмішці було приховане розчарування. 

Та ні, навряд чи це був він. Макар сидів на протилежному боці столу, біля Ангеліни та Кріс. Остання знову прилипла до Стаса, щось йому доводячи, хоча виглядала при цьому не надто задоволеною.

​"А Стас?" — ця думка пронизала Сеню, наче блискавка. Він же сидів прямо навпроти неї... Та ні, теж навряд чи. Було очевидно, що вся ця авантюра з поцілунками планувалася Кріс саме заради нього. Очевидно, що вона вчепилася в Стаса, щойно згасло світло, не даючи йому й шансу вислизнути.

До того ж між Сеньою і ним був масивний дубовий стіл, заставлений тарілками та келихами. Стас просто не встиг би непомітно обійти його за такий короткий час і повернутися назад. Так, він піклувався про неї, наче про молодшу сестру, але цілувати... навіщо йому це? Безглуздя!

Та й він виглядав максимально відстороненим: одна рука спокійно лежала на столі, інша стискала склянку з соком. Стас навіть не дивився в її бік.

"Ні, це точно не він", — подумки відрізала Сеня, відчуваючи дивне полегшення, змішане з ледь помітним уколом розчарування. Вона вже збиралася відвернутися, як раптом Стас повільно перевів погляд на неї. 

Їхні очі зустрілися над столом — і повітря в кімнаті наче викачали насосом. Його погляд був темнішим, ніж зазвичай, а на обличчі не залишилося й сліду звичної іронії. Він затримався на її губах лише на частку секунди, але цього вистачило, щоб серце Сені пропустило удар.

"Та ні! Це не він", — ще раз вперто підсумувала вона. Та й взагалі, яка різниця? Це просто випадковий безглуздий поцілунок. От тільки вона досі відчувала його смак на своїх губах.

Її очі раптом засльозилися, і вона знову шморгнула носом — нежить і не думав відступати. Раптом хтось різко торкнувся її плеча, змушуючи здригнутися. Це була Діана.

— Сеню, ти чого така напружена? — Нахилилася до неї подруга, а тоді грайливо повела бровами: — Тебе що, хтось поцілував?

— Ні, — занадто швидко відповіла Євсенія. Її голос прозвучав чужо і сухо. — Зате тебе, я бачу, так.

— Ну-у-у... так, — усміхнулася Ді, і її щоки вкрилися густим рум’янцем.

— Знаєш, я почуваюся не дуже. Мабуть, втомилася, краще піду в кімнату, — додала Сеня. Їй хотілося нарешті опинитися в тиші.

— Я з тобою. Здається, я таки трохи перебрала.— Озвалася Діана, встаючи й ледь похитуючись. 

— Завтра разом покатаємося, гаразд? — Додала вона, обертаючись до Роми.

— Звісно. Я вас проведу нагору, — озвався той, дбайливо підтримуючи Ді під лікоть.

— Я теж, — раптом озвався Стас, не звертаючи уваги на Кріс.

​— Стасику, ну ти куди? Ще ж уся ніч попереду! — Солодкаво протягнула Кріс, знову повисаючи на його руці, що викликало у Сені неабияке роздратування.

​— Проведу сестру, — байдуже відповів Стас, відсторонюючи від себе настирливу білявку. — Окрім того, я теж не любитель нічних гулянок. Надаю перевагу можливості покататися завтра на борді, а не відсипатися в кімнаті. У мене режим, ти ж знаєш.

Кріс кинула сповнений люті погляд на Сеню — так, ніби саме вона була винна в усьому. А Сеня що? Вона ж не просила, щоб хтось ішов за нею. Намагаючись триматися впевнено, Євсенія вийшла з-за столу і рушила до сходів, що вели до кімнат на другому поверсі.

Вона поспішала нагору, дорогою голосно чхнувши.

— Сенько, ну ти даєш! Ще навіть нормально гірського повітря не відчула, а вже примудрилася застудитися, — з іронією озвалася Ді за її спиною. 

— Дрібниці. У мене є противірусне. Зараз вип’ю, посплю — і все мине, — шмигнула носом Сеня.
Вона шкірою відчувала погляд Стаса, що невідступно слідував за нею, і не помилилася. 

— Я ж казав тобі ще вранці: одягайся тепліше, — пролунав його низький голос зовсім поруч. 

У ньому не було співчуття — лише суха констатація факту, яка роздратувала її сильніше за саму застуду. Вона й сама не знала чому. 

— Ну, звісно, — різко обернулася Сеня, зупинившись на сходинці. — Вибач, Стасе, не всі ж у нас такі залізні й непробивні, як ти. Деяким звичайним смертним властиво іноді хворіти.

Рома весело хмикнув, спостерігаючи за цією перепалкою, і міцніше пригорнув до себе Діану. 

— От скільки вас знаю — ваші діалоги завжди нагадують мені реакцію криги, коли на неї ллють окріп, — прокоментував він, лукаво глянувши на друга. 

Стас анітрохи не знітився від такого коментаря. Лише кутик його губ ледь помітно сіпнувся в напівусмішці. Зате Сеня відчула, як до щік підступає жар — і це точно був не симптом грипу. Ніяковість накрила її хвилею, витісняючи залишки гніву. І справді, поряд зі Стасом вона ніколи не вміла поводитися стримано, як зазвичай з іншими. Емоції виривалися назовні раптово й неконтрольовано, дивуючи навіть її саму. Та чомусь раніше не задумувалась про таке.