4. Наша перша ніч

 Огледівши житло Кіри, вирішила тікати звідти негайно. Та й не її особиста то квартира, то навіщо, щоб подруга проблем набралась через мене. Ну, і ще з Деном хочеться побачитись. Він милий, турботливий, і сьогодні так виручив тим, що привів відповідального поліціянта. До речі, цікаво було б дізнатися, чи зробив той якісь висновки щодо пограбування. Можливо, в ході вияснилось щось нове, чогось я не знаю? 

 Набираю номер і довго чекаю, коли прозвучить голос в слухавці.

-Так, - нарешті доносить до мене.

-Добрий день… ще раз. Я хотіла дізнатися, чи стало щось відомо щодо пограбування. 

-Каміло?

-Так-так. Це я. Ви, здається, мали з сусідами поспілкуватись.

-Я обійшов їх, але, на жаль, ніхто не сказав нічого конкретного. Я продовжую працювати над вашою справою. Вже навіть є деякі припущення, але мені потрібно знайти докази. Поки не готовий озвучувати свої теорії. Дочекайтесь, коли сам вас наберу. 

-Добре... Пробачте, що відволікаю... 

-На все добре, Каміло. Чекайте дзвінка найближчими днями.

  Зітхаю й сідаю у свою червону Теслу, щоб поїхати до пентхауса Дениса. Впевнена, він зрадіє, коли побачить, що я все-таки приїхала. Коли сідаю в авто, Ден навіть запитує в повідомленні, чи наважилась я приїхати, але я коротко відповіла “ще думаю”, щоб це був сюрприз.

  Чи готова я переспати з цим чоловіком? Не знаю. Мабуть. Він імпозантний, цікавий, привабливий. У Дені немає нічого такого, що б відштовхувало, але… я ще ні з ким не спала після розірвання своїх останніх стосунків. Для мене це так інтимно. Але, можливо, така близькість остаточно допоможе забути колишнє кохання й, нарешті, впустити у своє життя нового чоловіка. Тим паче якщо я попрохаю Дена спати на дивані окремо, він цього просто не зрозуміє. Дружби з ним бути не може.

 Залишивши автівку на стоянці неподалік від його будинку, підійнялася в пентхаус. Ключем легко відчинила масивні двері - і увійшла в затемнений простір. У цьому приміщенні відчувається холостяцький чоловічий дух. Пахне терпким одеколоном, на стіні висить багато картин з оголеними жінками, в кімнаті довга стінка за склом якої цілий бар, пляшки якого коштують чималих грошей, посеред цієї ж стінки величезний плазмовий телевізор. І ніяких розкиданих дрібничок, як часто буває в жінок. Ні, тут лише головне, і мені подобається цей мінімалізм.   

  Навряд Ден прийде скоро, тому маю час, щоб підготуватись до нашої зустрічі. Трохи хвилююсь перед нею. Дзвоню знайомій на ім’я Марія, що має власний салон краси, й прошу привести мене до ладу. Вона завжди знаходить для мене майстрів, навіть якщо я не записалась на процедури раніше, а все треба терміново, от як зараз. І ось, цього разу вона мене знову не підводить, каже приходити та обіцяє щось вигадати. Тож наступні години проводжу в Центрі краси “Естет”, звідки потім виходжу, неначе гладесенький сфінкс, але з неймовірно об’ємною укладкою волосся й з червоними нігтями на руках та ногах. Почуваюся богинею. 

  Під час процедур навіть на якийсь час забула про пограбування, а завдяки самому пограбуванню, до речі, з пам’яті вилетіла недавня зустріч з моїм колишнім Платоном. Ще лише раз згадала його, але одразу ж зробила висновки, що то на нього найшла якась ностальгія, тому й прийшов, але це була всього лише хвилина слабкості, і більше навряд він сунеться, адже я дала зрозуміти, що не шукаю зустрічей з ним.

  Повернувшись в пентхаус, ще встигла прийняти ванну, одягнутися у рожевий костюмчик - топ та шортики, й замовити в ресторані стейки на вечерю. Якраз коли лунає дзвінок у двері, я цілком готова до зустрічі з Деном і навіть вже чекаю цього.

  Прудко відчиняю й зустрічаю його своїм палким поглядом. Хочу подобатись - і оскільки він розпливається в сяючій усмішці, розумію, що мені це вдається.

-Ти все-таки приїхала…

-Не могла інакше.

  Він кладе сумку в бік і обіймає за талію, притягуючи мене до себе. За інерцією прогинаю спину, збільшуючи відстань, але відразу виправляюсь, першою поцілувавши цього звабливого чоловіка в уста. Цей поцілунок короткий, але він допомагає зблизитись психологічно, і я вже не почуваюся ніяково, бо нещодавно було не по собі, неначе вдерлась в чуже житло, ще й в холостяцьку барлогу.

-Я вже думав, що доведеться їхати до тебе за ключами, - зізнається Ден.

  Знімаю з гаку праворуч від мене ці ж ключі й трясу перед обличчям власника пентхауса.

-За цими?

  Ден швидким рухом відбирає їх і з натиском ступає на мене, тепер сильніше обхоплює у свої обійми й пристрасно цілує. Не розриваючи поцілунок, заходимо в кімнату й впираємось в шафу.

  А я ще думала про те, чи сьогодні станеться близькість, тепер сумнівів немає. Хоча… десь всередині мене трохи сковує оманливе відчуття того, що я не маю права торкатися Дена. Це тому що в минулих стосунках повністю розчинилася в іншому чоловікові й в голові досі залишилась якась прив’язка, неначе ні з ким іншим бути не можу. Яка дурня… І щоб цього позбутися, наперекір внутрішнім відчуттям ще більше лину до Дена, міцніше обіймаю й дозволяю торкатися мене всюди. Хоча й він не питає. І так притискає мене до себе, наче завжди належала лише йому.

  Певно, після цієї ночі офіційно зможу називати його своїм хлопцем. 

***

  Відпустивши, Ден зізнається:

-Я дуже голодний.

  Сподіваюсь, він про їжу, бо у відповідь киваю в бік кухні:

-Я дещо замовила нам.

-Справді? - він підіймає брови. - Приємно це чути. Але спочатку прийму душ. 

  Він бере з шафи домашній одяг і швидко зникає за дверима ванної кімнати. Коли ж виходить, я вже чекаю за кухонним столом, де пахнуть гарячі соковиті стейки. У Дена задоволення читається на обличчі. Він обходить мене, наблизившись ззаду, закидає мої світлі пасма наперед й спокусливо впивається в шию. У-у-ух, настирливий чоловік. Не може дочекатись свого часу.

-У тебе знайдеться вино? - цікавлюсь, бо нахабно залізти до його бару не наважилась.