Глава 2

Глава 2

— Ще ліворуч, так, опускай, — скомандував я Улі. Вона почала встановлювати величезну, понад два мільйони тонн вагою базальтову плиту на дно двокілометрової шахти, яку ми закінчили створювати лише вчора. За десять секунд базальтова плита, створена за допомогою трансмутації, увійшла в призначену для неї шахту і почала повільний спуск на її дно. Я в цей момент перебував поруч із нею та контролював установку плити в спеціальні пази на дні шахти.

— Давай на тридцять сантиметрів на шість годин, — додав я, помітивши, що плита трохи відхилилася вбік. Чесно кажучи, ще кілька років тому мені було б складно повірити, що без техніки можна маніпулювати об’єктами схожої маси, але ось звичайний телекінез у виконанні Улі творив дива.

— Правда, чудово? — підлетіла до мене Флора у своєму легкому скафандрі, який спеціально для неї на моє прохання створив Ґільшак. — У житті не бачила нічого настільки масштабного.

— Фло, не відволікай, — попросив я дівчину і зосередився на базальтовій плиті. Мені довелося ще кілька разів зв’язатися з Улею, щоб поправити положення плити, але за сорок хвилин вона була встановлена в спеціальні пази на дні шахти. — От тепер можна приступати і до інших справ, — трохи розслабився я після закінчення цього етапу. Він був найбільш масштабним і складним.

— Сьогодні лишилося підключити живлення фундаменту і можемо відпочивати, — вимовила Уля, що приземлилася поруч зі мною. Флора тим часом залізла в природну порожнину, яку ми виявили під час будівництва шахти, і з цікавістю розглядала стіни за допомогою діагностичних заклинань. Як виявилося, коли ми вважали, що в цій зоряній системі немає життя, ми помилилися. На глибині приблизно півтора кілометри в порожнині ми виявили якісь скам’янілі личинки, а навколо них на стінах були живі мікроорганізми, от вони і зацікавили Флору.

Якби ми не витратили на будівництво шахти деякі ресурси, запаси яких були обмежені і які без повернення назад на планету Ютара ми не могли поповнити, то почали б будівництво в іншому місці, щоб просто не ризикувати. Але ми витратили, тож довелося миритися з сусідством інопланетних мікроорганізмів. Крім виявлення мікроорганізмів, була ще одна проблема — з якоїсь причини з початком будівництва шахти квантовий зв'язок поблизу супутника починав глючити часом. Явно ми щось не передбачили, але тепер вже доводилося просто миритися з цим.

— Я займуся, — відповів я. — Що там з порталом? — запитав я в Улі. У нас сталося розподіл праці — я, Флора та Уля займалися базою, решта ж займалися будівництвом міжсвітового порталу на орбіті зорі. Ґільшак з Симеоном змогли адаптувати перетворювач енергії, і зоряне випромінювання вдавалося перетворити на магічну енергію, якою частково збиралися живити портал.

Через це ми вже майже тиждень не бачилися з ними. Я був основним інструментом створення шахти, за допомогою накопичувачів мани і моєї здатності за тиждень мені вдалося створити двокілометрову шахту, в яку ми щойно помістили базальтову плиту.

— За розрахунками Ютара, якщо темпи будівництва падати не будуть, то вже за дванадцять-п'ятнадцять днів портал буде готовий. Але ось з маяками є затримка. Потрібні астральні духи, що не слабші за старших. А в цій зоряній системі астрал дівоче порожній. Треба буде відправитися до населених систем, — відповіла Уля, опускаючи поруч зі мною реактор, в якому перебувало серце одного з убитих мною божків. — Не забудь перед запуском провести перевірку.

— Ну ти зовсім за дурня мене не тримаєш, — обурився я.

— Тобі нагадати про понегліф? — посміхнулася Уля.

— Цього ще не сталося, та й не факт, що станеться. До речі, що сказав Ґіль щодо нього? — запитав я в неї.

— Нічого, просто до відома прийняв, — відповіла Уля. — Гаразд, я на корабель, треба переконатися, що все йде чітко за планом, а то я знаю вас, чоловіків, упустите якусь дрібницю, а потім усе котиться в тартарари. — вимовила Уля і злетіла з шахти.

Я тим часом підхопив реактор телекінезом і попрямував до нашого житлового модуля, створеного на базальтовій плиті кілька днів тому. Це був просто вагончик зі шлюзом, в якому підтримувалися відповідні для життя умови. У зв'язку з тим, що ми перебували далеко від корабля і не хотілося весь час бути в скафандрах, ми і побудували його з Улею за кілька годин.

Поставивши реактор під захист щита житлового модуля, я увімкнув гравітаційний маніпулятор і злетів у бік порожнини, в якій зараз перебувала Флора. Ще під час моєї розмови з Улею вона надіслала повідомлення, що знайшла щось цікаве.

— Що знайшла? — находу запитав я в Флори. Але варто було Флорі почати повертатися до мене, як я побачив кілька десятків якихось тарганів, що повзали по ній. Не чекаючи відповіді, я відкинув їх зі скафандра Фло і притягнув її до себе. — Що ти виробляєш? — закричав я на неї.

— Фіск, це ти що виробляєш. — у відповідь закричала на мене Флора. — Ти навіщо їх ображаєш? Вони тільки народилися і нікому не шкодять, — додала вона і присіла навпочіпки, таргани, що відлетіли від мого телекінезу, стрімко бігли до неї. — Дивись, як можу, — вимовила вона, і таргани миттєво зупинилися, а згодом стали на поверхні підлоги створювати різні фігурки зі своїх тіл.

— Я не відчуваю в них життя, — вимовив я, вивчаючи тарганів. — У них немає ментального поля, як вони розуміють, що ти їм наказуєш?

— Я їм не наказую, — відповіла Флора, — Вони просто роблять те, про що я хочу їх попросити. Ну скажи, вони ж милі?

— Зачекай, я правильно зрозумів, що вони роблять те, про що ти тільки подумаєш в наступну секунду? — запитав я в Флори, активуючи додаткові сканери скафандра. — Ти ж розумієш, що це означає або те, що вони керують твоїм мисленням, або те, що вони бачать майбутнє? Мені не подобаються обидва варіанти.

— Знаєш, а я якось не подумала про це. Вони просто такі забавні і роблять усе, про що я подумаю, навіть раніше того, як я подумаю. — відповіла Флора, ставши серйознішою. — Знаєш, а я зазвичай не настільки безтурботна, — стурбовано подивилася на мене вона і відійшла за мою спину.