Глава 4

Глава 4

    Повернення після короткої відпустки в будиночку Симеона пройшло якось навіть зовсім непомітно. Ще вранці ми були на сніданку в горах, а вже за годину я заходив в аудиторію на черговий урок нестандартних застосувань ментальної магії.

       Симеон разом із нами до школи не попрямував, бо в нього були справи в Тані, він знову хотів щось провернути там. На щастя, він не став мене кликати із собою, прекрасно розуміючи, що я ще не зовсім відійшов після процедури збільшення своєї сили.

    Мені все ще доводилося терпіти біль в енергетиці, який не можна було жодним чином заглушити, але я-то гаразд, я хоч і не мазохіст, але загалом звик до болю як в енерготілі, так і у фізичному, а ось Флора страждала, сильно страждала.

    Вона навіть плакала від болю, але при мені намагалася стримуватися, хоча це і було марно, все ж таки я був менталістом і відчував усі нюанси її ментального тіла. На відміну від мене, Флора сьогодні не пішла на уроки, ми вирішили, що їй краще ще кілька днів відпочити, перш ніж приступати до роботи.

       Я ж, навпаки, хотів попрацювати і поспостерігати за тим, чого досягли мої учні за час моєї відсутності. І ось тут я трохи засмутився, перед тим, як вирушити до Симеона на півтора тижнів, я задав багато інформації для самостійного вивчення на час моєї відсутності, і яке ж було моє здивування, що все задане зробили лише кілька людей.

        Цього разу довелося показати не тільки хорошу свою сторону, а й погану. Принаймні для учнів, поставивши більшості учнів низькі оцінки і призначивши покарання у вигляді роботи в теплицях Флори. 

     Услід за першим уроком пройшли ще три уроки в мене особисто і п'ять уроків у моїх доппелів. Все ж геніальне заклинання ці доппелі, хоч і в бою вони мало що можуть проти сильних супротивників. 

     А ось після навчального дня мені довелося йти на зустріч із моєю тимчасовою керуючою культом і кількома кандидатами на її посаду.  Флонд дотримав свого слова і розпочав пошуки кадрів для управління Церквою та Культом Бога Ментала.

      - Усіх вітаю, - привітався я з усіма, входячи в кабінет, розташований у каплиці, крім помічниці Флонда, яка до мого приходу займалася розпитуваннями кандидатів, у приміщенні були три людини. Двоє чоловіків років сорока п'яти і одна жінка трохи старша за чоловіків.- Вам розповіли про роботу, на яку вас запрошують?

       - Управління новоствореним культом якогось божка,- відповів чоловік, явно найменше зацікавлений у роботі.

       - І ти залишаєш нас,- вказав я на нього пальцем, з таким настроєм він точно працювати не буде на всі сто, та й у житті в нього було все чудово, це я встиг подивитися в його пам'яті. Великий будинок, рахунки в різних банках, на які приходять великі суми завдяки вигідним вкладенням у молодості, дружина красуня, троє дітей і дві коханки. Він і пішов на співбесіду лише на прохання свого товариша, який попросив з'ясувати інформацію про новий культ.  Після моїх слів до нього підійшли двоє охоронців з-за дверей і вирушили проводжати до корабля... - Загалом він, звісно, має рацію, але до свого наймача треба ставитися шанобливо. І у вашому випадку наймачем буду не стільки я, скільки сам Бог Менталу. Що в них щодо навичок організації бізнесу в умовах несприятливої дії конкурентів?" - запитав я в помічниці Флонда.

        - В обох є досвід створення великого успішного бізнесу з нуля. Марк створив успішний гірничодобувний бізнес, Еліс створила мережу аптек у трьох країнах, понад шість сотень закладів, - відповіла вона.

- І що ж вас таких успішних привело в, скажімо, не найкраще державне об'єднання? Багато хто й зовсім вважає нас піратами.- повернувся я до обох кандидатів.

         - Якщо коротко, то я захворів на синю лихоманку, шанси на одужання були мінімальні, і я переписав усе на своїх дітей, - відповів Марк, який перший взяв слово для відповіді, - Після цього мені якось дуже швидко полегшало і я одужав.

          - Синя лихоманка - дуже серйозна хвороба. Лише один із тридцяти випадків не призводить до смерті. І якщо ви вже прощалися з життям, то стан був важкий, і майже на сто відсотків смертельний.- зауважив я.

          - Усе вірно, я сам здивувався тому, що вижив, після одужання я спробував повернутися до управління своїми підприємствами, але мої діти послали мене і пригрозили, що взагалі вб'ють, якщо я сам не залишу межі країни, - відповів Марк,

 - Уже пізніше я спробував оскаржити документи про передачу прав на всі підприємства своїм дітям через королівську канцелярію Тана, але в підсумку в мене почалася низка нещасних випадків: то камінь з даху впаде на голову, кілька тижнів у госпіталі, то наступлю на шип отруйної рослини, яка не водиться в наших широтах, то на вулиці нападуть грабіжники з бойовими артефактами, і я знову опиняюся в госпіталі, то мене звинувачують у зґвалтуванні неповнолітніх, і хоч довести не зуміли, але осад залишився.  А одного чудового дня до мене прийшли вночі в дім і спробували вбити, якби не було в мене артефакту із захистом третього кола, який я почав носити через розвинену параною, і я був би мертвий. Ось тоді я і зрозумів, що треба йти. Так я й опинився в герцогстві, вже тут я організував хлібозавод, який і поставляє в третину магазинів столиці хлібобулочні вироби, але це не моє... - досить докладно розповів про своє життя.

         - Хочу додати, що півроку тому він проходив обстеження у пані Флори, виявилися сліди отрут, ось повний список. - вимовила помічниця Флонда,- Суміш цих отрут призводить до зовнішнього ефекту, схожого з синьою лихоманкою. 

         - Банальна історія, дітки захотіли грошей і влади, але живий  батько не давав їм цього... - промовив, перевіряючи слова Марка в його свідомості. І хоч він не збрехав ні слова, але дещо прикрасив свою історію, виставляючи себе жертвою. Насправді, він боровся зі своїми дітками за повернення контролю над підприємствами і не соромився в засобах, підкупи, підстави і багато іншого. Але до замовлення вбивств він не опускався. - Але що ти хочеш отримати тут? У нас просто невеликий культ з одним храмом і однією каплицею? Це дещо не той масштаб, про який можна мріяти.