Глава 2

Глава 2

   Чи то у мене руки криві, чи то ще щось, але замість кількох годин створення вівтаря зайняло майже чотири доби безперервної роботи.  Найскладніше було правильно обробити мармуровий постамент, який у підсумку і став вівтарем, на щастя, Го володів деякими секретами артефакторів-Церковників, а тому допоміг мені порадами.

       Шкода, що робити все довелося все одно мені самому. Оскільки наразі я єдиний жрець Бога Ментала, то і створювати вівтарі можу лише я. Якщо в процес втрутиться непосвячений богу, то все полетить під три чорти.

       Тому мені і довелося мучитися майже чотири доби вручну, обробляючи мармуровий постамент, бо до нього до моменту посвяти не повинна торкатися структурована магія.

       Спочатку я хотів усе зробити швидко за допомогою гравітаційного маніпулятора скафандра, але Го відрадив мене, розповівши історію, як одного разу ченці Бога Пивної Справи створили вівтар не за інструкцією, пропустивши лише кілька дрібних нюансів. У підсумку в околиці десятка кілометрів усі джерела води стали отруйними. Це була не помста бога або щось подібне, це був результат роботи неправильного вівтаря.

        Ось і я вирішив не ризикувати і діяти точно згідно з інструкцією, отриманою в ментальному пакеті від бога. Після обробки мармуру необхідно було наповнити вівтар жертовною силою. 

        Причому різниці, що жертвувати, не було майже ніякої. Звичайно, вбити розумного на вівтарі було б ефективніше. Але я не збирався вбивати людей заради цієї релігійної нісенітниці. А тому я пожертвував свій меч з Інферно, а він мені дуже полюбився за час боїв там, тож я немов відривав його від серця. 

        Щойно я зачитав молитву жертвування, меч на майбутньому вівтарі перетворився на пил і вбрався в нього. Але цього виявилося, на жаль, замало і я пожертвував ще десять літрів своєї крові.

Усе ж таки цілительська магія разом із симбіонтами та нанітами роблять дива.  Незважаючи на таку крововтрату, за півгодини я не відчув навіть найменшої слабкості, бо вся кров була вже відновлена. 

         На щастя, крові далеко не найслабшого псиона, тим паче першожреця вистачило для накопичення жертовної сили, і тут наступав третій етап. Для мене, який використовує нейромережу для розрахунків магічних структур, він не становив нічого складного, але ось місцевим жерцям на це часом доводиться витратити не один місяць.

         Необхідно було розрахувати магічну структуру активації ритуалу з урахуванням форми вівтаря з точністю до однієї десятої міліметра.  І після цього третього етапу, який зайняв у мене всього одну соту секунди проти місяців розрахунків у звичайних жерців, наступав останній етап.

     Треба було, власне, активувати цю магічну структуру, зіставляючи її разом із молитвою і символом божества, якому буде присвячено цей вівтар. Ось тут, перш ніж робити, я потренувався без вкладання пси-енергії, все ж таки в мене буде лише одна спроба.

       І нарешті я активував магічну структуру і практично відразу відчув, як мені в енерготіло в ділянці каналу зв'язку з богом впився ще один канал зв'язку, цього разу вже з вівтарем.

        Також від вівтаря піднявся невеликий стовп енергії, видимий в оптичному спектрі, і на висоті двох метрів він різко переходив в інший вимір. Є у мене велика підозра, що він йшов або в астрал, або у верхні плани, в яких, власне, і мешкають боги.

       Довго цей фонтан енергії не тривав, і через хвилин п'ять він ослаб до такої міри, що навіть я з досить великою чутливістю ледь-ледь фіксував зв'язок вівтаря з богом.

       - Можу тебе привітати? - почув я голос Флонда, коли полегшено і втомлено видихнув після активації вівтаря.

       - Так, можна привітати,- відповів я задоволено,- Вибач, що затягнулося все це так надовго, але виявилося, що все робиться не так просто.

       - Розумію, я притримав інформацію про створення каплиці, щоб сюди не прискакали церковники зі столиці... - відповів Флонд... - Але Герцог уже знає і необхідні документи вже підписав. Він навіть сказав, що був би не проти, якби на території герцогства відкрити десяток храмів, а то ченці бога Морів аж надто розперезалися.

        - І чим допоможе Бог Ментала? Герцогства - це сотні островів, а отже, море навколо. Бог Морів має величезну силу в цих місцях. Напевно, лише на нашому за рахунок магів-менталістів і столичному острові за рахунок великої кількості мешканців Бог Ментала стане сильнішим. - відповів я, бо не хотів займатися цією церковною нісенітницею повноцінно.

       - Мені й не треба, щоб боги воювали, - відповів Флонд, я ж почув обмовку, Флонд сказав не герцогу, а йому.

        - Флонд, скажи, але ж герцог під твоїм контролем? - одразу я зрозумів усе. У відповідь він важко вдихнув і видихнув, після чого повернувся в бік моря обличчям, а до мене спиною.

        - Так, але про це нікому не треба знати.- відповів Флонд,- Через кілька місяців після створення школи мій давній приятель почав нахабніти. Він почав вважати, що я є його власністю і вимагати від мене ледь не щодня виконувати всякі свої дурні накази. 

        - Оу, ти не подумай, що я засуджую тебе, я б, швидше за все, на твоєму місці вчинив би так само. У мене інше питання.  Навіщо тобі повноцінна церква Бога Ментала на території герцогства?

        - Гаразд, не буду розповідати всіляких дурниць про те, що хочу, щоб бог був сильнішим, а тому й учні були б сильнішими. Це все дурниці. Я хочу, щоб церковникам Бога Морів було чим займатися, і вони не чіпали ні герцога, ні нас.

            - А мене, значить, можна, щоб чіпали,- буркнув невдоволено я.

            - Ой, Льоха, от тільки не починай. Скажи ще, що ти не думав про розширення жрецького складу, на який ти хочеш скинути все управління церковною структурою? - зі скепсисом у голосі запитав Флонд.

             - Ну, припустимо, тут ти маєш рацію, - відповів я, посміхнувшись, - Але поки нікого на прикметі немає.  Я знаю мало менталістів порівнянної сили, хоча б із рівнем сильного майстра.