Глава 1

Глава 1

        Що таке - чудовий ранок? Напевно, кожен уявляє це по-своєму. Для одного ранок стає чудовим, якщо він прокидається в обіймах красивої довгоногої особи жіночої статі і навіть може згадати її ім'я. 

         Для іншого ранок може бути чудовим, якщо він прокидається поруч з абсолютно незнайомою дівчиною, але зате може згадати своє ім'я. А для декого ранок чудовий тільки тому, що вони можуть прокинутися. 

          Але хоча поруч зі мною не було красуні, та й узагалі будь-якої представниці жіночої статі, розплющивши очі, я радісно посміхнувся сонечку, бо цей ранок справді був для мене чудовим.

           Я був удома і не треба було переживати, що будь-якої миті на мене можуть напасти демони і спробувати зжерти душу або почнуть катувати. Мені досі страшно, варто мені згадати тортури, яким мене піддали в катівні Лорда Блайна.

          Тож пробудження в Серединному плані на сонечку під щебет пташок, які тішаться швидкому настанню весни, це було справді для мене чудовим ранком. І навіть спогади про проведений вечір ані краплини не псували мій прекрасний настрій. 

          Учора одразу після прибуття до школи, а це було близько дев'ятої години вечора через різницю часових поясів, ми зібралися довкола багаття на одному з полігонів школи, щоб послухати мою історію зникнення й те, як я повернувся додому. Загалом, вночі ми з хлопцями чудово посиділи. Я розповідав про те, що мені довелося пережити за трохи більше ніж півтора тижні, що минули тут, у Серединному плані.

        По кісточках розібрали деталі деяких боїв, у яких мені вдалося взяти участь. Щоправда, показувати ту бійню, в якій я опинився під час першої битви, я не став, занадто це було б жорстоко для моїх колег. 

       Благо, що пам'ять нейромережі дала змогу все записати детально, а потім і потрібно було транслювати все у вигляді ментальної ілюзії всім відразу. Мара вже після перегляду пари наших полювань попросила перестати транслювати їй ілюзію, після чого відійшла в кущі, де і спорожнила свій шлунок.

          Флора на подив дивилася дуже уважно за моїми "пригодами", тримаючи мене при цьому за руку. На небезпечних моментах я відчував, як вона переживає і міцно підсвідомо стискає мою руку, щоб переконатися, що я тут, на місці, поруч із нею. 

Уже просто від цих дотиків мені ставало на душі радісно, мене любили і хвилювалися за мене. А враховуючи, що і я любив цю дівчину, при цьому будучи менталістом, то відчуття мультиплікувалися, і я просто тонув у щасті. 

         А ось мої колеги хоч і висловлювали радість і підтримку, але ким мене тільки не називали вони при цьому: і косоруким бараном, і тугодумом, і дівчиськом, що розводить рефлексії. Але загалом вони визнали, що на моєму місці не змогли б краще зробити. І тут була причина не лише в різниці в силі, а й в уміннях, все ж недарма мене називають бойовим магом. 

          На жаль, крім Флонда, ніхто не може в школі похвалитися тим, що брав участь ось у таких величезних бійнях, хоча, може, це й на щастя. Не варто було ламати психіку мирним людям. Звісно, у кожного за спиною були якісь "пригоди", перш ніж вони осіли тут, у школі, як і особистий цвинтар, але в бійнях їм брати участь не доводилося. Та й із демонами ніхто з них раніше справ не мав, а тому не уявляли справжнього рівня жорстокості, що коїться в Інферно. 

      Просто так дивитися таке видовище було проблематично, а тому за цим процесом ми якось непомітно спустошили всі запаси вина, які були на території школи. 

      Та й мені все це згадувати було не дуже приємно, тож я відключив очищення організму нанітами. Шкода, що симбіонтів відключити не було можливості, але нічого, я з цим теж справлявся - просто пив на порядок більше, ніж інші хлопці. 

        Після закінчення запасів спиртного я кілька разів вирушав на сусідній острів у скафандрі, літати довелося на автопілоті, тому що штучний інтелект скафандра не допустив мене до керування в такому стані, де вдавалося добути кілька десятків повних глечиків у тавернах. 

      Перші два походи були результативними на всі сто. Перший, тому що тавернник злякався п'яного мага, одягненого явно в бойовий обладунок, і виконав усе, що я в нього просив, і навіть грошей брати спочатку не хотів.

      Вдруге я вирішив навідатися в другу таверну і прихопити вже там щось міцніше. Тут, варто визнати, обслужили мене на повну і розвели, напевно, на пару золотих щонайменше.  

       А ось втретє, не встиг я прибути до чергової таверни, як мене зустріли маги-стражі і попросили з ними пройти у відділення до ранку. У відповідь я їх просто послав і чомусь влаштував наздоганялки містом, причому без використання магії.       А коли мені набридло бігати, я просто зник у них на очах, увімкнувши невидимість, і полетів із порожніми руками на острів, де отримав від хлопців за те, що повернувся з порожніми руками, ми на той момент, м'яко кажучи, були вже зовсім нетверезими.  На щастя, жартівлива бійка не переросла у справжню. 

       Саме в цей момент Флора почала наполегливо кликати мене відправитися спати додому, але Борхас, похрюкуючи для вигляду, пообіцяв напій, який ми ніколи не пробували. Не спробувати я не міг, а тому сказав Флорі, що якщо вона бажає відпочивати, то може йти, а я повернуся одразу, щойно спробую.  Незадоволено цикнувши, Флора все ж таки вирушила додому. 

          А Бархус тим часом сходив у зіллєварню, притягнувши звідти очищений спирт, і на його основі, додаючи різні інгредієнти, приготував якусь бурду просто на багатті, якою ми зрештою і вбилися до втрати пам'яті. 

         На щастя, нейромережа, незважаючи на мою заборону виводити токсини з організму, того вечора працювала добре, і зараз я міг насолодитися записом вечора і половини ночі.

        Я вже було злякався, що повторилася історія Ейлата, але записи нейромережі показали, що, тільки-но в мене відмовила пам'ять, у мене спрацювали ментальні закладки і звалили мене спати просто біля багаття. Щоправда, перед цим я встиг навколо себе поставити магічний захист.