Розділ 6

Розділ 6

       - Наступний,- вимовив втомлений оператор скануючої установки, він явно не очікував нічого нового побачити, але сканер йому відправив повідомлення на нейромережу про представника нелюдського виду, це відразу прогнало дрімоту з його голови.  Нечасто столичну планету герцогства відвідують нелюдські види, а вже проходять біологічне сканування нарівні з усіма і зовсім уперше на його пам'яті... - Прошу пробачити мене, але вам доведеться пройти на додаткову перевірку.

        - Я пройшов додаткову перевірку,- злегка показушно махнув рукою в бік оператора Гільшак, на що той згідно кивнув, а як не погодитися звичайній людині з найпростішим природним ментальним захистом.  Його такі псіони, як Гільшак, на голій волі проминають і навіть не помічають цього.

        - Занадто багато пафосу,- вимовив я, на мене оператор і зовсім не звернув уваги, хоча прилади щосили сигналізували йому про те, що поруч із ксеносом перебуває ще людина. Але відведення очей змусило його ігнорувати будь-яку інформацію, пов'язану зі мною. А ось СБ космопорту явно відреагували як треба, чого, власне, і домагалися ми.

       Оператор сканера біологічної небезпеки пропустив нас, вочевидь не розуміючи, що порушив багато пунктів інструкції своїми діями, але звинувачувати його було не можна.  Не щодня стикаєшся з сильними псіонами, яким ти нічого не можеш протиставити.

        Зараз було два варіанти розвитку подій, перший - це спроба силового захоплення порушників проходження кордону герцогства, і саме так і мали б вчинити в будь-якій нормальній державі, хіба що з урахуванням того, що ми, псиони, могли затриматися, доки не прибудуть свої псиони з СБ. Другий варіант був якраз той, на який ми і розраховували, нас не зачеплять, бо впізнають і вестимуть, поки в певний момент не захочуть із нами зустрітися. Саме з цією метою ми і засвітили себе на контролі, але ж без проблем могли непомітно пробратися на планету.

        - А тут гарно, зазвичай космопорт - суто утилітарна споруда, а тут навіть оранжерея є, сад каміння, ставок зі смарагдовими рибками... - вимовив я, прямуючи до виходу з терміналу. - Мені тут подобається.

        - Рослини в оранжереї - біоконструкт, у корінні міститься ємність із потужним нервово-паралітичним газом, що генерується рослинами, каміння - бойові дроїди в режимі засідки, якщо не помиляюся, дев'яте покоління виробництва імперії аґрафів, рибки - одноразові дроїди-вбивці виробництва Лiрму.- парирував Гiльшак.

         - Не псуй враження, погодься, адже все одно гарно,- відповів я, скривившись у відповідь на слова Гільшака. Те, що це все не просто прикраси, я зрозумів одразу, але тут примудрилися систему оборони космопорту зробити навіть красивою. Але ж зазвичай ніхто не заморочувався з цього приводу і просто ліпили ніші з дроїдами і турелями куди треба.

         - Смертельно красиво,- посміхнувся Гільшак.- Ну що, куди вирушимо?

       - Давай до музею створення герцогства,- запропонував я,- У рекламному буклеті, який нам надіслали під час прибуття в систему, сказано, що там зберігся скафандр засновника герцогства. Враховуючи, що герцогству п'ять тисяч років, мені цікаво подивитися на таку старовину. Адже навіть на Дзені в енулів скафандри новіші.

         - Адже ти землянин, отже, маєш приблизно знати, який вигляд мають скафандри тих часів. Може, трохи технологічніші, але не сильно... - відповів Гільшак, але, побачивши на моєму обличчі протиріччя, погодився зрештою вирушити до музею.

      Перед виходом із терміналу космопорту стояли десятки автоматичних таксі, в одне з яких ми і сіли.  Виходячи з того, що нас не спробували захопити - нас помітили, тепер залишалося почекати, коли запросять на зустріч із кимось із тих, хто має право ухвалювати рішення.

      Діяли ми максимально відкрито, ні від кого не ховаючись, тож до того моменту, як ми сіли у флаєр, у мережі Апрі з'явилися десятки фотографій Гільшака. Усе ж у нього дуже нетиповий вигляд для людини, також з'явилися і мої фотографії поруч із ним, люди цікавилися тим, хто ми такі і до якого виду належить Гільшак.

       Дорога в місто до музею створення герцогства зайняла близько п'ятнадцяти хвилин, які ми присвятили перегляду суперечок про походження Гільшака. Зізнаюся, кілька ідей підкинув і я, сам Гільшак під обліковим записом якоїсь людини привів посилання на список відомих розумних видів у Співдружності, де і є вид Гільшака. Іномиряни давно внесли свої види в класифікатор розумних видів, щоб не потрібно було ховатися на цивілізованих планетах.

      Але, як завжди, правду проігнорували, а ось моя ідея про те, що Гільшак належить до виду, який захопив Апрі, непомітно від жителів герцогства дуже навіть сподобалася людям. З'явилися сотні людей, які підтвердили це, навіть надали якісь низькоякісні фотографії, на яких, за їхніми словами, зафіксовані загарбники.

            До того моменту, коли ми сіли на парковці музею, народ уже почав створювати петицію з вимогою розповісти правду всім жителям герцогства про те, що їх захопили інопланетяни. 

      Найцікавіше було в тому, що Апрі справді захоплено нелюдським видом, а саме - аграфами, герцогство вже не перше десятиліття працює на них, водночас офіційно герцогство так само незалежне. Не думаю, що ці суперечки призведуть до чогось серйозного, але надія на те, що вони потріпають нерви можновладцям, є.

      Музей, відверто кажучи, мене сильно розчарував, з оригінальних речей засновників герцогства залишилося дуже мало, навіть той скафандр виявився копією, а оригінал перебував у запасниках музею.

    Більший інтерес у мене викликали зали, присвячені новітній історії. Як виявилося, близько сорока років тому на Апрі почався економічний бум, що супроводжувався небувалим технологічним злетом. За сорок років кількість населених зоряних систем герцогства зросла з двадцяти однієї до тридцяти трьох, а це були дуже високі темпи освоєння космосу. Уже зараз технології Апрі не поступаються таким гігантам, як Атаран або Авар.