Розділ 2

Розділ 2

   Гудіння плазми, що пролітає над головою, непогано бадьорить, відразу вся моральна втома випаровується зі шматочками шкіри, ніколи не можна втрачати пильність. Ще мить тому я думав, що все, по-швидкому оформимо і піду відпочивати, ось я і розслабився занадто рано. 

     Якби пацан був влучнішим, я міг серйозно постраждати, адже скафандр не розгорнутий зараз, він би просто не встиг активуватися.  Але, на щастя, плазмомет виявився надто важким для пацана, і той не міг його рівно втримати, от і відбувся лише оплавленим волоссям та легкими опіками шкіри на голові.

          А ось пацан виявився розіп'ятий у повітрі за допомогою телекінезу так, що не міг навіть поворухнутися, і зробив це не я. Зробив приставлений до мене охоронець від Мікіль. Як неважко здогадатися, це був Борн.

           На думку Мікіль і Ліки, з якою погодилися Арніель і Маарі, я створюю неприємності на порожньому місці, і краще б за мною наглядав хтось іще. Брон же тільки й був радий бути поруч зі мною.  Я для нього з дитинства був найбільшим авторитетом, а те, що я зміг переродитися зі своєю пам'яттю, і зовсім звеличило мене для нього на недосяжну висоту. Тепер доводиться тягатися скрізь із "фанатиком-охоронцем".

    - Борн, можеш поставити пацана на місце, він більше не робитиме дурниць,- сказав я, активуючи цілющу техніку, на очах у переляканої сімейки зрадників мої опіки швидко почали сходити нанівець. За допомогою нейромережі я прискорив ріст волосся, і вже за п'ятнадцять секунд лише крива зачіска свідчила про нещодавню пригоду,- Ти ж не будеш? - запитав я вже у дванадцятирічного пацана, підійшовши до нього впритул, той раптово затремтів і по штанині побігла цівка жовтуватої рідини.  Його батьки зараз у жаху стояли на колінах і поривалися підповзти до сина. Але Гіл із хлопцями не відпускали їх. - Вважатиму це згодою,- хмикнув я. - Джанор Джаркович, тридцять сім років, уродженець Шаррна, голова торгового представництва "Неріс Макст". Одружений, двоє дітей, один від законної дружини Арії Джаркович, пацан, дванадцять років, друга - донька від театрального критика Пії Нот, сім років... - після моїх слів дружина Джанора якось дивно і з люттю на нього подивилася. Відразу стало ясно, що про позашлюбних дітей вона не знала. Гадаю, якби Гіл не тримав її, Джанор отримав би на повну.- О, то твоя дружина не знала про те, що ти любитель ходити наліво? Напевно, і про твій будинок у передгір'ї Іта для зустрічей не знає? Що, справді не знає? Ай, як недобре, дуже недобре... - вимовив я, насолоджуючись реакцією зрадника, який почав рясно пітніти і поглядати краєм ока на свою дружину. - Точно, як я міг забути, згідно зі шлюбним договором, у разі зради всі статки переходять до іншого з подружжя разом із сином... - граючи на публіку, стукнув я долонею себе по лобі. - Арія, скажи, ти знала про те, що твій чоловік ввіз на супутник півтори сотні людей в обхід пунктів пропуску, скориставшись правом на доставку особистих вантажів торгового дому? - запитав я в неї, та спробувала відповісти, але не змогла через дію часткового паралізатора... Хіл, - попросив я лейтенанта, і за десять секунд Арія змогла вже нормально ворушитися, перше, що вона зробила - це, підбігши до чоловіка, з усього розмаху штовхнула між ніг. Враховуючи, що Джанор усе ще не міг ворушитися, то мені навіть стало трохи шкода його.

      - Вибачте, я не втрималася,- вимовила Арія, повернувшись до мене, нібито випадково наступаючи каблуком на долоню свого чоловіка. - Ні, пане, я не цікавлюся справами чоловіка, я співзасновниця фонду допомоги дітям, які народилися з генетичними відхиленнями. Ми займаємося збором ср...

          - Арія, я знаю про твою діяльність, - з теплою посмішкою перервав я її, - Так само, як і про секрет, що лежить у синьому конверті в сейфі, - тут Арія явно занервувала. Хоча особливо хвилюватися було нічому, так, вона скористалася становищем і пропхала свого сина позачергово для виправлення генетичних відхилень, але, гадаю, так вчинили б усі батьки, якби мала місце така ситуація. Щоправда, формально, якщо про це дізнаються, їй загрожує до п'яти років в'язниці з конфіскацією майна. - Але не хвилюйся, про нього ніхто не дізнається більше... - відповів я. - А тепер скажи, на що заслуговує твій чоловік, враховуючи, що ці сто п'ятдесят осіб були бойовиками-піратами, які збиралися здійснити збройний переворот на Шаррні, від чиїх рук загинуло сорок вісім осіб?

        - Як жінка, як мати, я вважаю, що він заслуговує на каторгу. Але, як дружина коханого, але нехай і невірного чоловіка, я прошу обмежитися тюремним терміном і штрафом. - уже сама стала на коліна Арія.

        - Ти ж розумієш, що через нього сорок вісім сімей втратили годувальника? П'ятдесят три дитини більше ніколи не побачать свого батька. - запитав я в неї. Було цікаво, що вона відповість у такому разі. 

        - Я... я... я не знаю,- вимовила Арія, після чого розревілася. Легкий вплив і Арія вляглася спати просто на підлозі.

                - Скажи, це було того варте? Ризикувати заради жалюгідних п'яти мільйонів такою люблячою дружиною? Адже вона все одно тебе кохає.- запитав я вже у Джанора.

         - Якщо не ризикувати, то наверх не вибратися, просто я зробив ставку не на тих,- відповів Джанор спокійно і навіть з деякою лінню, мабуть, він уже змирився зі своєю майбутньою долею. - Я заслуговую на найвищу міру покарання. Тільки прошу, не варто мстити моїм сім'ям.

          - Отже, померти хочеш,- вимовив я, замислившись. Як і казали аналітики, він не така вже й погана людина. Ментальне сканування показало, що він дуже шкодує про свій вчинок і не стільки через те, що на нього вийшли, а через смерть інших людей. Джанор насправді не знав, що це бойовики. Він просто вважав, що доставляє корпоративних шпигунів на Шаррн, які з'ясовуватимуть джерело рідкісних речовин. - А от не вийде, мої аналітики кажуть, що ти дуже хороший у логістиці. Доведеться тобі відпрацювати шкоду, завдану економіці. Але не думай, що тобі вдасться втекти, тепер ти сам будеш прагнути все робити добре. А твоя сім'я продовжить жити своїм звичайним життям.