Розділ 30

Розділ 30

      - Фіск, ми ж домовлялися не розлучатися надовго, - обурено надула губки Маарі, - Я думала, ми дійшли згоди - куди ти туди й ми.

- Маарі, я домовився про те, щоб із вами позаймався псіон А1, це дуже рідкісний шанс, мало хто навіть із псіонів таких коли-небудь зустрічає за все своє життя, не те щоб отримати кілька порад, а тобі пропонують повноцінні три місяці навчання від псіона, навченого в іносвітовій псі-школі.  А ти замість цього хочеш вирушити зі мною на планету, на якій нормального туалету не буде в найближчі кілька років? - почав я переконувати Маарі, насправді, я спеціально домовився з Улею, щоб не брати з собою на Дзен Маарі. Якщо за себе, та навіть Рірррра я більш-менш упевнений, то ось за Маарі й Арніель не дуже. Точніше, Арніель може за себе постояти, але ризикувати нею дуже не хотілося.

       - Я розумію, для чого це ти робиш, ти це робиш навмисно, щоб ми залишилися на борту безпечного корабля і не ризикували собою,- у розмову вже втрутилася Арніель. - Так знай, цього разу я погоджуся, оскільки втрачати таку можливість - це нерозумно. І, подруго, він має рацію, Уля - псіон на межі становлення позаранговим. Навчання в неї буде дуже корисним для нас, адже ти хочеш, щоб ми в майбутньому змогли з Фіском брати участь в авантюрах? Бачу, що хочеш, але нам для цього треба стати сильнішими.  А з тебе боржок,- це вже мені промовила Арніель, після чого взяла за руку Маарі й повела в бік корвета.

        - Ух, які вони в тебе, - спробував пожартувати Гільшак.

        - Не тобі про це говорити, чи не ти вчора дві години ходив зі своєю дружиною по магазинах і виконував роль вішалки? - запитав я в нього єхидно.

- А може, мені подобається ходити по магазинах,- запитав Гільшак, але, побачивши в мене вираз обличчя, сповнений скепсису, додав,- То ми ж на два місяці розлучаємося, сам мусиш розуміти, часу разом провести треба було побільше, а те, що по магазинах ходили - це мала жертва. Скажу тобі як досвідчений чоловік, у мене було кілька дружин і, якщо хочеш щастя в сім'ї, треба їм іноді поступатися в дрібницях. 

        - Йдемо вже до вантажного терміналу. Там має прибути списана установка з виробництва нейромереж першого і другого поколінь, - промовив я, - Треба перевірити, щоб усе з нею було гаразд.

         - Знаєш, я все ж таки ніяк не зрозумію вашого повального захоплення нейромережами, чому не розвивати свої власні можливості мозку. Пару тисяч років і ви б могли робити все те саме без цих залізяк у головах, - почав бурчати Гільшак, ось у такі моменти починаєш розуміти, що він немолодий, теоретично він безсмертний, його вид починає старіти лише тоді, коли вони втомлюються від життя. У нього навіть почався такий період, але потім він знову відчув смак до життя, і старіння в нього зупинилося. Через це він і виглядав старшим за Улю, незважаючи на те, що вона була практично його ровесницею.

           - Досить, ти мені про це вже в сотий раз говориш. І за пару тисяч років неможливо еволюційно отримати настільки сильний розвиток мозку. Скільки вам знадобилося часу на це? Тисяч десять років реального часу і набагато більше часу в темпоральних прискорювачах? Думаю, там цифра і зовсім за п'ятдесят тисяч років вийде, але ж ви ще й генними модифікаціями займалися. Так, мені Уля розповіла про вашу історію. Тож не варто тут на нас, бідних людей, гнати,- поставив я крапку у вічній суперечці з Гільшаком.

       У вантажному терміналі нас зустрічали представники "Нейромережі", незважаючи на те, що обладнання було списаним, воно було цінним, бо могло створювати нейромережі.

       Найголовніша умова, яку нам виставили під час продажу установки, була, щоб ми не займалися продажем нейромереж у межах Співдружності. Поширювати нейромережі ми мали право лише в межах фронтиру і в незвіданому космосі. Причому продавати ми мали право лише за межами відомого космосу, а у фронтирі поширювати на некомерційній основі.

       І це виставили нам такі умови з урахуванням того, що Мізіда Карстон виступила особисто поручителем мене. Можна, звісно, було купити установку на чорному ринку, але знову зв'язуватися з ним після пригод, що сталися в останнє відвідування, бажання не було жодного.

       Ось і вирішили придбати офіційними шляхами. Ціна, до речі, була всього тридцять шість мільйонів кредитів. А ось витратні матеріали на виробництво нейромереж першого покоління з розрахунку на виготовлення десяти мільйонів примірників обійшлися в п'ятсот мільйонів кредитів. Благо, що свої гроші витрачати не довелося, вистачило тих, які були в заначці Галона.

       Перевірка вантажу показала, що обладнання перебуває в повністю працездатному стані. Підписавши документи про прийняття, я зайнявся навантаженням у вантажний трюм корвета. 

       А ось Гільшак вирушив для останніх перед відльотом перевірок ментальних закладок, встановлених на керівників вищої та середньої ланки моїх компаній.     Усе ж нас не буде на Родреноні не менше ніж півроку, і хотілося б, щоб після нашого повернення ми не застали руїни мого бізнесу.

       За головного залишається Девос, який пройшов через глибоке сканування свідомості. Мене під час цієї процедури дуже здивувало те, що він практично обожнював мене.  Розібратися в цьому вдалося насилу, виявляється, він вважав, що раз зобов'язаний мені своїм життям, то його життя тепер належить саме мені.

        Галісія залишилася для управління все ж таки відкритою кілька тижнів тому клінікою. Треба зазначити, вона користувалася досить високою популярністю через ціни. Ті ж самі послуги ми надавали за половину вартості від цін конкурентів. Можна було б іще дешевше, але для одержання ліцензії нам довелося вступити в співтовариство медиків Родренона, і нижче за мінімальну ціну, зазначену в документах співтовариства, ми ставити не могли. 

         Мене дуже здивувало те, що навіть так ми отримуємо прибуток, близький до восьмикратного від витрат. А інші, виходить, отримували прибуток ще вищий.