Розділ 25
Варто було нам відкрити люк і спуститися на поверхню планети, як я відчув дивність. Я відчував себе сильнішим, ніж зазвичай. Попросивши хлопців доглянути за мною, я сів у медитацію і занурився в спостереження за своїм організмом.
Побачене змусило мене здивуватися. Розвинених енергоканалів, що йдуть від псі-ядра, яке є джерелом до резерву та інших важливих частин енергетики, у мене було близько сотні.
І це був дуже гарний результат, з огляду на те, що в минулому житті у мене всього каналів було вдвічі менше. Мабуть, народження псіоном приносить свої плоди, і, коли я після пробудження спогадів про минуле життя перевіряв себе, я виявив понад півтисячі енергоканалів, які, немов найтонша павутинка, поширювалися по всьому організму.
Щоправда, сама їхня наявність нічого мені не давала. Користувався я зазвичай лише тією ж самою сотнею енергоканалів. Лише коли я використовував раксаніт як підсилювач пропускної здатності, сотні каналів уже починало не вистачати. Додатково вироблювана пси-енергія вже текла додатковими каналами, поступово змушуючи ті збільшувати пропускну здатність. Але, оскільки навіть становлення вдвічі сильнішим під раксанітом навантажувало канали лише на чверть від звичайного навантаження основних, їхнє зростання було дуже повільним.
Але навіть так вони збільшили свою пропускну здатність разів у десять з моменту пробудження спогадів, занадто часто я останнім часом використовую раксанітовий буст.
Згодом у мене й інші канали б доросли до основних. Але це було питанням кількох десятиліть. Або кількох місяців в іншому світі на Шаррні, там я ставав одразу вдесятеро сильнішим, і це давало змогу каналам розвиватися набагато швидше.
Зараз же мої канали були наповнені ледь не наполовину псі-енергією, що генерується моїм джерелом. Проста перевірка ядра показала, що воно зараз виробляло в шість разів більше псі-енергії, ніж зазвичай.
Не розвивай я канали раксанітом раніше, і відчував би я зараз ні з чим незрівнянні больові відчуття насильного збільшення пропускної здатності каналів. Від сили в резерві в мене навіть виникло легке відчуття ейфорії, все ж псі-енергія - непроста енергія. Усі мої дослідження свого організму зайняли не більше ніж півгодини, до того моменту, коли я розплющив очі, Галон встиг спіймати якусь тварину, схожу на кролика, і наразі смажив її на вогні.
- Думаєш, вони їстівні? - запитав я в Галона.
- Я перевірив, є деякі відмінності в структурі білка, але вони будуть їстівні. Щоправда, засвоюватися буде від сили третина... - відповів кіборг, крутячи на гілці, що виконує роль вертіла, тушку умовного кролика. Було незвично бачити, як рука прокручується із затиснутою в ній гілкою на триста шістдесят градусів.- Ще хвилин п'ятнадцять і можна їсти. Зробив те, що хотів?
- Так, з якоїсь причини я тут сильніший у шість разів. До наступного рангу стрибнув за силою, тепер я А8.
- Це ж добре? - запитав професор, який сидить на камені поруч і насолоджується сонячним світлом.
- Якби я знав причини, то це було б добре. Галоне, можеш провести аналіз атмосфери? Поки ми сиділи в капсулі, посилення не було. А отже, це щось в атмосфері.
- Що шукати? - запитав кіборг у мене.
- З відомих мені речовин щось подібне може зробити раксаніт. Але для цього має бути висока концентрація раксаніту, на межі того, щоб почалися мутації у всіх, хто тривалий час перебуває у такій атмосфері, - промовив я.
- Ти маєш рацію, раксаніт,- промовив Галон задумливо,- він тут у вигляді звичайного пилу. Про таке я ніколи не чув.
- Я теж,- відповів Галону.- Скинь дані за складом, спробую проаналізувати, чи загрожує це чимось нам.
Інформація про склад атмосфери виявилася практично марною. З незвичайного, що виходить за рамки для планет класу "Сад", була тільки наявність раксаніту в повітрі і більше нічого.
Причому раксаніту було в десятки разів менше, ніж ми використовували в капсулі для Маарі. Але водночас концентрація раксаніту в атмосфері була достатньою для того, щоб почалися мутації в людей після тривалого перебування в ній.
- Усе, готово, запрошую всіх перекусити свіжатиною,- вирвав мене з роздумів Ґалон,- Давно вже не вдавалося побувати на полюванні, варто тільки висунутися кудись, одразу з'являються мисливці вже на мене,- усміхнувся Ґалон.
- Знаєш, досить смачно,- похвалив я кіборга.
- Ще б пак, адже я просвічую м'ясо наскрізь своїм сканером і знаю, коли яка частина найкраще приготувалася.
Перекус вийшов чудовим, я вже й не пам'ятаю, коли їв м'ясо ось так, з багаття. Може, їжа на кораблі енулів була настільки огидною, що кролик на багатті мені здався дуже смачною стравою, а може, це дійсно був чудовий кролик.
Після перекусу я зайнявся зняттям саркофагів у корпуси капсули. Завдяки підживленню від раксаніту, розпорошеного в повітрі, я практично не відчував відтоку сил. Злегка розм'якшити корпус капсули, а потім телекінезом зняти саркофаги, все, можна вирушати в подальший шлях, але спершу треба було розібратися з трупом Ордіна, який лежить в одній із капсул.
- Кендро, ти готова? - запитав я в неї.
- Давай уже, - махнула рукою вона,- Як же це неприємно, ставати інвалідом.- додала вона, лягаючи на землю. Поруч із нею я поклав труп Ордіна і відвернувся, не бажаючи дивитися на перетворення, - Ох, боляче як, - почув я голос Ордіна і мимоволі обернувся, побачивши, як він катається по землі на спині. Через десяток секунд Кендра почала перетворюватися назад.
- Що вдалося дізнатися, - запитав я в дівчини, яка намагалася віддихатися.
- Те, що ти той ще маніяк,- вимовила вона.
- Це я й так знав, а що корисного? - запитав я в неї.
- Артефакт зсуву фази в нього на грудях. Знайшли його в першу висадку на цю планету в руїнах. Один із теократів вирішив собі його привласнити і нікому не повідомив про знахідку, сховавши у своїх речах на борту. Після смерті всіх на планеті Ордін знайшов його. Глибоко в пам'ять я до нього не лізла, він був справжнім фанатиком, він тільки й думав про те, як повернеться додому і вирушить у храм богині до первосвященика зі звітом про все. Усі невірні для нього, худоба. Щоправда, ти його зацікавив, ти, на його думку, гідний пройти навернення в єдино справжню віру. Мені здається, він зійшов з розуму.