Розділ 24

Розділ 24

  - Цікава архітектура,- вимовив Галон, коли уважно оглянув комп'ютер поруч з установкою в лабораторії Ордіна. - Ніколи не зустрічалася подібна в обчислювальній техніці, а я вважаю себе фахівцем у цій галузі.  Тут явно використовували ксенотехнології якогось малого виду. 

      - Зламати зможеш? - запитав я в нього.

      - Так, звісно, проти звичайного дроїда-зламувальника ці комп'ютери неприступні, просто сильно відрізняються принципи, але разом із модулятором я зможу підібрати діапазон частот, щоб отримати доступ до вмісту.   Але мені знадобиться не менше півгодини, а головне, щоб мене ніхто не турбував у цей час.  Можу довіритися тобі? - запитав Галон, на що я згідно кивнув, і той одразу взявся до роботи.

        Я тим часом уважно вивчав незрозумілу установку, судячи з абияк скріплених деталей, збирали цю установку буквально на колінах. Он я помітив клітинний розпилювач із харчового синтезатора нівейського виробництва.

        Поруч знаходився концентратор магнітного поля з гаус-гвинтівки аварського виробництва. І так, більшість деталей установки я міг упізнати, але далеко не всі, частина деталей, що знаходяться в пластикових контейнерах, явно були біологічного походження.

        Я зміг впізнати людську печінку в одному з них і легеневу тканину в іншому. Що вони робили з установкою - я поняття не мав, але вочевидь були важливими її частинами, за слідами навколо установки можна було зрозуміти, що їх доволі часто доводилося міняти, мабуть, варто було почати органові гнити, той одразу Ордін міняв. Підрахувавши кількість органів, які зміг впізнати, я прийшов у жах, навіть якщо врахувати, що розкладання органів чимось відтягувалося, то однаково було потрібно не менше однієї людини кожні пару днів, тиждень.

       Взагалі, в установці чітко проглядалося, що частина її була успадкована від архів. Тоді, на Карстоні, я з Дексом не особливо вивчав фабрики з переробки людей, але загальне в дизайні проглядалося, як і у фінальному продукті. 

         Моя четвірка охорони тим часом перед входом на базу почала зносити різне обладнання, яке тут було. І його виявилося чимало, причому чіткої приналежності до якоїсь держави тут не було. 

         Тут була техніка не тільки периферійних держав зі Співдружності, але навіть знайшлося кілька індивідуальних щитів виробництва Центральних світів. Від мінмітарських або атаранських вони відрізнялися, як небо і земля. 

        Вони мало чим поступалися за міцністю щитам "Практів", а це все-таки повноцінні бойові обладунки, хіба що не могли настільки довго триматися під потужним обстрілом. Але у "Практа" був реактор для регенерації щита, тут же в індивідуальних щитів у вигляді коробочки п'ять на п'ять і на два сантиметри реактора не було, але, незважаючи на це, він міг витримати один постріл фрегата або близько десяти хвилин обстрілу десантного бота. 

         Обидва щити я одразу забрав собі, потім треба буде вирішити те, кому його варто дати. Я можу захиститися і телекінезом, у Галона є свій щит у його лівій руці-дроїді. А ось у Кендри щитів не було, як і професора, тож, найімовірніше, щити віддамо їм.

        Закінчивши огляд трофейної техніки, якою можна повноцінно озброїти десяток людей, навіть за мірками Співдружності, хіба що скафандрів не вистачало, я повернувся до Галона.

        Сканер нейромережі показав нагрівання його голови більш ніж на десять градусів.  А в електромагнітному спектрі голова Галона і зовсім фонила неймовірно.  Якби він був звичайною людиною, він би вже помер, але його модифікації якраз на це і були розраховані. Коли електромагнітне випромінювання його голови почало зменшуватися, я відразу зрозумів, що він завершив роботу, і справді, за кілька секунд він розплющив очі.

       - Дуже цікавий алгоритм зберігання інформації. - вимовив Галон, злегка поморщившись. - Коли повернемося, я зможу за підставною особою запатентувати його, гадаю, пару мільярдів кредитів найближчими роками щонайменше отримаю.

      - Зламав? - запитав я в нього.

      - Так, - відповів він,- Якби я не був тут особисто, то подумав би про те, що це все фантастика.

         - Розповідай,- сів я на стіл поруч із Галоном.

         - Якщо коротко, то сім років тому в туманності Персея пропав десяток кораблів теократії Мавіс із цінним вантажем, що складався з артефактів древніх.  Ордіна з десятком підлеглих відправили знайти причину пропажі, і вони там виявили гравітаційну аномалію, якої в тому регіоні космосу бути не повинно, але не встигли вони зв'язатися з начальством, як щось вирубило їх усіх. А коли прокинулися, то опинилися на своєму ж кораблі за п'ять кілометрів від цього. Відреагувати в штуіна вийшло, ось тільки це дало змогу в підсумку лише загальмувати і не дозволити взаємно знищитися кораблям, але зіткнення уникнути не вийшло. Корабель теократів розбився на астероїді і позбувся більшої частини найважливіших систем корабля, таких, як гіпердвигун і реактори з життєзабезпеченням. З малих кораблів на борту більш-менш цілим залишився лише один човник. Але й той потребував серйозного ремонту. 

             - В інформації, яку ти скинув, коли зламав мережу Олафа, була інформація про сильний землетрус, - згадав я.

            - Він самий,- відповів Галон,- Вижили не всі, але більшість теократів. Перевіривши корабель і вирішивши, що їм тут робити нічого, оскільки ті, хто живуть на ньому, надто примітивні  і навіть для жертвоприношень для їхньої богині не підходять, бо не є гідними ворогами, усі, крім Ордіна, що залишився на кораблі в медичній капсулі, яка працювала з перебоями, вирушили на поверхню.  До речі, вирушили туди ж, куди висаджувалися і тіїсці, теократів зацікавило те, що вбило їх.

            - Я так розумію, їх спіткала та ж сама доля? - запитав я в Галона.

            - Не одразу, вони виявили дивні гравітаційні спотворення недалеко від човника тіїсців і в підсумку знайшли ось це. - показав Галон на моніторі комп'ютера якусь кам'яну платформу із золотими елементами.