Розділ 23

Розділ 23

       Після повернення до замку ми разом з людьми Жиміра збиралися приступити до прибирання приміщень.  Але перед цим довелося зайнятися похоронами всіх загиблих, півтора десятка людей, не рахуючи Олафа, загинули, це були ті, хто вирішив не залишати його одного перед нападниками, незважаючи на його наказ йти.

        Похорон пройшов швидко і похмуро. Мені, відверто кажучи, було не по собі, коли я побачив, як мужики, яким було за п'ятдесят років, плакали. Торкнувшись їхньої свідомості, я зрозумів, що вони дуже поважали Олафа, він дуже багато зробив для кожного з них і для їхніх сімей.

       На відміну від решти загиблих, Олафа перенесли в холодильну кімнату в замку і залишили на потім, Жимір хотів повернути тіло Олафа його родині.  Для того щоб не витрачати час на копання могил, я за допомогою телекінезу викопав швидко півтора десятка ям, у які й поклали тіла загиблих. 

        Закопував їх теж я. Завдяки цьому вся процедура похорону зайняла не більше п'ятнадцяти хвилин, після чого всі приєдналися до Зігнарта і його підлеглих для прибирання приміщень.

         Моя робота полягала в тому, щоб переносити важкі уламки і закладати великі проломи в стінах, стелі та полі.  Проста робота, яка не потребує жодних напружень свідомості, дозволила мені відпочити вдосталь, і, коли надвечір я вирушив на зустріч із Кендрою, Галоном, Зігнаром і Жимиром, моя свідомість була відпочившою і готовою до будь-якої роботи.

         Зустрітися ми вирішили трохи осторонь від замку в парку серед дерев. Там стояло кілька лав, на яких у звичайний час відпочивали вагітні жінки з тіїсців за рекомендацією Жиміра.

        - Судячи з твого повідомлення, у нас нові проблеми? - запитала Кендра в мене, щойно ми присіли на лавочки навколо столу. Я з ними ще не спілкувався з того моменту, як пішов ловити "радника", лише надіслав повідомлення про те, що нам треба всім разом поговорити.

- Невідомий, у нього індивідуальний щит, який перешкоджає прямим впливам псіоніки. Хоча до ментальної сфери доступ є, там у нього потужні ментальні щити на рівні захисту важливих вухатих. За ті півхвилини, які в мене були на злом його захисту, я обійшов лише перший шар, але він обмовився, що ставив захист не сам, а значить, швидше за все, він не псіон. - вимовив я, після того як вивів голограму "радника" перед усіма. 

            - Адже це не все?

              - Правильно, він пішов у стіну. - відповів я,- З відомих мені технологій це дозволяє зробити лише технологія фазового зсуву.

              - Не тільки, є ще темпоральні спотворювачі древніх. Належать точно не Джорі, якомусь іншому виду, вони роблять зсув на одну мільярдну в майбутнє, завдяки чому впливати на теперішньому неможливо... - вимовив Галон, помітивши наші злегка здивовані погляди, додав.- Я зламав якось сервери дослідницького інституту аґрафів, там я багато цікавого знайшов. 

         - Потім якось розповіси,- вимовив я,- Але тут явно зсув фази, ментально я міг би на нього впливати, якби не ментальний захист. 

- І що з ним робити? - задумалася Кендра, - По доброму треба усунути, адже я правильно зрозуміла, що саме він за нападом стояв? Але особисто я вважаю, що це не наша справа. 

            - Я думаю, це насправді він організував напад, як і смерть усіх у замку,- відповів я, намагаючись одночасно зрозуміти почуття Кендри. Її остання фраза мені не подобалася. Зрозуміти все не вийшло, але основна емоція, яка в неї була зараз, свідчила про все - байдужість, їй було начхати на все, що сталося тут. Були й інші емоції, але вони майже повністю придушувалися байдужістю. 

            - Для початку треба зловити,- вимовив Галон, а ось його емоції зрозуміти було практично неможливо, надто швидко він мислив, за секунду його думки змінювалися сотні разів. - Генетичного матеріалу в тебе немає? - тут я пригадав розповідь Кендри, що вона може перетворитися на людину, використовуючи лише кілька крапельок крові або навіть волосинку. 

             - Не знаю, я забрав у всіх його підлеглих зброю, якщо він видавав її, то, може, і є, але для чого? Залишкових слідів не вистачить для повноцінного перетворення. 

              - Кендра може перетворитися на нього,- чомусь упевнено сказав Галон, він явно про неї знав щось, чого не знав я. - І ми таким чином зможемо з'ясувати звідки він. У мене в базі є записані особливості для жителів усіх планет Співдружності. Це буде хоч щось. Плюс, можливо, вийде з'ясувати слабкості, або навпаки.

              - А ти мене забезпечиш підсилювачем? Чи це повинен буде зробити Фіск? - обурилася Кендра. - Без посилення я не зможу перетворитися за такими малими слідами ДНК на іншого, та й на зброї повно інших слідів. Накажеш мені перетворитися на кожного? Фіск, ти ж можеш транслювати емоції, давай, коли я наступного разу перетворюватимуся, ти передаси мої емоції цьому роботу?

            - Якщо хочеш, - відповів Галон, не звернувши увагу на останні слова Кендри, -  - Але я взагалі-то хотів відокремити генетичні сліди захоплених Фіском людей і.- тут його перервала Кендра.

            - Ні, і не подумаю, ти не уявляєш те, наскільки складно і боляче перетворюватися ось за такими слідами, навіть із підсилювачем. Якщо тобі треба, ти й перетворюйся. - вимовила Кендра,- Фіск, я правильно розумію, що цей невідомий з'явився нещодавно?

            - Умовно недавно, у пам'яті Віго він фігурує кілька років, та й гвинтівки, що були у "підкріплення", випустили вісім років тому. Тож найраніше - він з'явився тут вісім років тому, найпізніше - два роки тому, - відповів я Кендрі, намагаючись не звертати уваги на суперечку Галона з нею, - Що будемо робити?

            - А наші плани хіба змінилися? - запитала Кендра,- справи місцевих нас не цікавлять, продовжуємо готуватися до спуску на планету, а все інше нас не повинно хвилювати. Максимум ми допоможемо їм, якщо він нападе, коли ми будемо перебувати тут. Але якщо я правильно розумію його дії, то він дочекається нашого відходу.