Розділ 21
Для того щоб виспатися у відносно ворожій обстановці, довелося себе приспати за допомогою нейромережі, по-іншому мій організм не погоджувався ні в яку спати.
Але довго сон не тривав, уже через три години ми прокинулися повними сил. За цей час Галон, який не мав потреби спати місяцями, встиг прошерстити місцеву мережу для збору інформації.
Загалом усе, про що нам розповідав Олаф, було правдою, він, звісно, багато про що промовчав, але це було й зрозуміло. Він нас не знає, не знає, що ми плануємо, не знає те, наскільки ми адекватні особистості.
Думаю, якби він знав, хто така Кендра і Галон у Співдружності, то він би був у жаху. Але, на щастя, він не знав про їхню славу, а тому поставився просто як до якихось фахівців у своїй галузі.
З того, що вдалося дізнатися Галону, виходило, що звичайні обивателі тут не опинялися ніколи. Усі так звані "новачки" були унікальними фахівцями. Були і військові, і вчені, були лікарі, були археологи, але ось кого не було ще, так це псіонів, мутантів і кіборгів.
Ми тут виявилися ще більш унікальними, лише професор не вписувався в нашу унікальність. Хоч міфологів раніше і не було, але археологи бували тут. З цікавого Галон виявив, що справи в Олафа і його людей не настільки хороші, як він намагався це показати нам.
Проблеми з паливом для старенького трьохсотрічного реактора - одна із сотень проблем, причому не найважливіша. З кисневою фабрикою справи були набагато гірші, вона потребувала постійного обслуговування і заміну витратних матеріалів.
І якщо з обслуговуванням абияк справлялися, то із заміною витратних матеріалів були дуже серйозні проблеми. Їх банально не було, вже не перше десятиліття намагалися на базі інженерного відсіку їхнього корабля створити аналоги, але поки що спроби були невдалі.
Тож киснева фабрика хоч і працювала з максимально можливим навантаженням, але її ефективність була дуже далекою від проектної. Одна з груп тіїсців займалася відновленням парків, розраховуючи використовувати в них рослини, які б переробляли атмосферу, але це, своєю чергою, вимагало енергію на освітлення, обігрів. Але ж потрібно було ще й воду отримати в достатній кількості.
Хоча вода була не настільки вже й великою проблемою, на наш подив. На поверхні астероїда, з якого зробили колонізаційний корабель, була заморожена вода, і її було багато, майже кілометровий шар льоду покривав усю поверхню астероїда.
Зсередини до льодовиків були проведені коридори, і лід там добували, щоб розтопити й очистити від домішок, перш ніж запустити у водопровідну систему корабля, яка також ледь працювала, точніше, працювали лише магістральні канали, що ведуть до великих поселень на кораблі.
Олаф років двадцять тому намагався реанімувати реактори самого колонізаційного корабля, але вони давно себе вичерпали. Взагалі, те, що до їхньої появи на кораблі ще залишалося життя, назвати інакше, окрім як дивом, було не можна. На той момент на кораблі ще функціонували стародавні сонячні панелі, уже дві сотні років їх вивели з експлуатації і намагаються відновити.
З обмеженими можливостями це було дуже складно зробити, але тіїсці були впертими і намагалися з усіх сил це зробити. Вони чудово розуміли, що рано чи пізно реактори їхнього корабля остаточно встануть, і тоді знову єдиним джерелом енергії стануть сонячні панелі.
Чесно кажучи, життя місцевих можна описати одним словом - боротьба. Вони все своє життя борються за своє виживання. Найдивовижніше ж було в тому, що тіїсці не вирішили рятувати лише себе, що було зробити значно простіше, вони намагалися тягнути на собі і Єнулів.
Щоправда, це подобалося далеко не всім тіїсцям. Було кілька груп, які протестували проти політики Олафа, вони наполягали на тому, що їм необхідно захопити жінок, збільшити популяцію до тисяч двох-трьох і спрямувати всі зусилля саме на порятунок цієї популяції, кинувши напризволяще інших.
І з кожним роком до цих груп приєднуються все більше і більше тіїсців. Поки що їх було менше, ніж тих, хто підтримує Олафа, та й сперечалися лідери цих угруповань про те, хто з них буде на чолі всіх, але, гадаю, ще кілька років і вони домовляться.
Найголовніша проблема тіїсців була в тому, що більшість була вже третім, а дехто вже четвертим і п'ятим поколіннями тут, на кораблі. З першого покоління не залишилося нікого, з другого було всього два десятки людей.
І якщо друге покоління було виховане людьми, що жили в Співдружності, то решта - ні, і вони, як і деградовані Єнули, нічого поганого не бачать у своєму житті.
- Невеселе тут життя,- усміхнувся я сумно,- Не хотів би я тут залишатися надовго.
- Зараз поспілкуємося з доктором, як там його? - запитала Кендра.
- Жимір,- відповів Галон,- Судячи з імені, буде з атаранців.
- Ось із ним і підемо до командної рубки корабля. Тобі скільки знадобиться часу на те, щоб створити прохід? - запитала Кендра в мене.
- Якщо нічого міцнішого за триніум не буде, то близько доби з перервами,- відповів я,- Ґалоне, що в них із транспортом?
- Тебе ж цікавить здатний на спуск на планету? - уточнив він у мене, на що я згідно кивнув.
- Десяток винищувачів, жоден не на ходу, жодна з систем не працює. - виголосив Галон,- Три пасажирські боти на двісті осіб кожен. Ознаки життя подає лише один, і то в ньому працює лише навігаційний комп'ютер. Є ще трійка човників, але й вони не на ходу.
- Усе назване, крім винищувачів, надто важке, - промовив я, - Якщо тут, у космосі, це не проблема, то ось при входженні в атмосферу сила тяжіння буде немаленькою, - додав я.
- Є ще рятувальна капсула,- усміхнувся Галон, - Але розташована вона поруч із пошкодженим реактором. Той уже давно заглушений, але зараження залишилося досі. Судячи з інформації з їхньої мережі, про неї вже не згадували понад дві сотні років... - після цього Галон скинув інформацію по капсулі.