Розділ 16

Розділ 16

      Світанок я зустрів на даху готелю разом із Девосом. Мушу зазначити, юрист сильно змінився, після того як на собі відчув клінічну смерть.  Менше хвилини минуло від зупинки серця, перш ніж я зміг його запустити, а світогляд Девоса змінився вельми сильно.

       Ось і зараз, спостерігаючи за сонцем, що повільно піднімається над горизонтом, я відчував від нього емоції справжнього щастя, він насолоджувався красою сонця криваво-червоного кольору.

       - Шрайк, я можу вас так називати? - запитав у мене Девос, коли нижній край сонця відірвався від горизонту.

       - Можете,- відповів я.

       - Що ви плануєте робити тепер? - запитав він у мене.

       - Подивимося, як розвиватимуться події. Вас я приховав від камер у готелі. Для тих, хто послав убивць за нами, ви мертві.- відповів я. - А ось я живий,- хмикнув я.

       - З великою ймовірністю той, хто послав убивць, не отримавши бажаного, спробує це повторити. Причому, судячи з кругової поруки, цілком можливо, що із залученням влади. - вимовив Девос.

- Вже,- відповів я, кивнувши на крапку в небі, яка поступово збільшується в розмірах.  Завдяки сенсорам шатла я знав, що це поліцейський човник спецназу. - Він летить за мною. 

        - Що ми будемо робити? - запитав Девос.

        - Ми? Я думав, ви не захочете брати участь ні в чому, - хмикнув я.

       - Після того як ви врятували мені життя, я не можу вас просто кинути. Логи нейромережі показують, що нейротоксин, введений мені, мав мене вбити, навіть під час доправлення в медичну капсулу, оскільки він був розрахований на це. Але ви мене врятували.- відповів Девос. Виявляється, за маскою безпринципного юриста була непогана людина.

           - Девосе, вирушайте до своїх колег. Думаю, варто розслідування почати звідти, про те, що ми зупинилися в цьому готелі, знали лише ми вдвох і ваш місцевий колега.  Готель належить мережі придорожніх готелів "Мізікад", вони дорожать інформацією і без ордера ніяк не могли б повідомити про своїх постояльців. А ордер має бути виданий у тому ж часовому поясі, де й розташований готель.  Але ви це й самі знаєте,- Девос згідно кивнув. - Думаю, лише для одного з ваших колег ваше виживання буде відкриттям. 

           - Зрозумів,- вимовив Девос.

           - А далі переконайте цього здивованого колегу прослідувати з вами до поліцейської дільниці, до якої мене доставлять для допомоги з моїм звільненням. Про всяк випадок я залишу вам копію записів з моєї нейромережі, зроблених під протокол про те, як я виявив убивцю.

             - Так вони видадуть у вас псіона? - запитав Девос у мене.

- Вірно, але переживати не варто, гадаю, ті, кому треба, це й так знають, от тільки вони не знають, що я псіон А рангу, - посміхнувся я, - В історії ще не було настільки молодих А рангових псіонів.  А тепер вам треба йти, якщо не хочемо зіпсувати сюрприз поліції, коли ви прийдете до відділку.

           - Я зрозумів вашу ідею.- відповів Девос і покинув дах готелю. 

           За десяток хвилин човник припаркувався на стоянці готелю і звідти вибігло з десяток людей у поліцейських скафандрах.  Ну що ж, почалося.  Підійшовши до харчового синтезатора на терасі готелю, розташованій на даху, я замовив собі чашечку кафа, сумніваюся, що в найближчі пару годин мені дадуть хоч щось попити.

          Сівши за столик обличчям до ліфта, я став чекати. І поліцейські не підвели мої очікування, спочатку від човника піднялися дрони з активним маскуванням, ось тільки проти телекінетичного сканування воно не рятувало, а за хвилину ліфт відчинився, впускаючи десяток поліцейських, які наставили на мене зброю.

       - На підлогу, руки за голову,- закричав сержант, який вийшов уперед.

       - Зараз доп'ю каву і ми зможемо поговорити,- вимовив я,- І для вашого відома, я все пишу під протокол із вивантаженням у хмарне сховище. - наступної секунди хтось увімкнув пригнічувач зв'язку,- А я хіба не казав, що вивантаження йде через парціальну мережу? - від сержанта пихнуло роздратуванням. Добре мати біонейромережу, у неї є деякі недокументовані можливості. У тому числі й парціальна мережа, заснована на передачі сигналів за допомогою парціальних хвиль.

       - Швидко на підлогу, більше не повторюю,- у відповідь крикнув він мені через гучний зв'язок.

       - А де пред'явлення обвинувачення, де зачитування моїх прав? Знаєте, це все світить на мільйонні штрафи поліцейському департаменту. - всі ці розмови були для того, щоб спровокувати єдину людину в загоні, яка знала, що всі звинувачення - вигадка, її й послали, щоб вона пристрелила мене під час спроби втечі.  Ось я й дочекався, він підняв гвинтівку і вистрілив у мене десятьма розривними голками, які зупинилися біля мого обличчя за півметра, перехоплені телекінетичним щитом.- Ой, а це перевищення сили? Я ж не чинив опору, лише вказую на ваші прорахунки під час затримання. Гадаю, варто подати скаргу до поліцейської академії за те, що не навчили правильно проводити затримання.- А от поліцейські завмерли в ступорі, і від них почав відчуватися страх, ну так, ніяких щитів на мені їхні сканери не виявили, а значить, єдиний варіант це те, що я псіон, і сильний псіон, раз зміг зупинити чергу.

          - Стікл, матір твою, під трибунал підеш,- вилаявся сержант, після чого повернувся до мене і вже набагато шанобливіше звернувся,- Прошу вибачення, ми проведемо розслідування і рядовий Стікл понесе заслужене покарання.

          - Я проконтролюю,- відповів йому,- То з чого це на світанку вас привело в гості до мене?

          - За нашими відомостями, ви вбили представника юридичної компанії "Томаш і Бранч" Девоса Маккарті і позбулися його трупа. Інформація надійшла від анонімного джерела. У нас є ордер на ваш арешт для подальшого розслідування цієї справи. - нарешті за правилами розповів сержант усе і скинув мені на нейромережу ордер на арешт. Загалом, він був оформлений за всіма правилами, єдине, що для арешту потрібні хоч якісь докази, але їх немає.