Глава 10

Розділ 10

       Наніти, які використовував Марслен, виявилися дуже агресивними й надто розумними. Вони не просто перетворювали у собі подібну матерію навколо, а й захоплювали електронні системи.

       Щось у мене з'явилися дуже великі сумніви, що вони створені у Співдружності. Для роботи нанітів, створених у Співдружності, був потрібний дуже потужний блок керування, тим більше для нанітів у такій кількості, і щось я нічого подібного не бачу у Марслена.

           Адже він не самогубець, щоб використовувати безконтрольні наніти? А ось про нанітні комплекси, створені стародавніми, я чув від Декса, у них кожен наніт сам мав потужну обчислювальну систему, і при поєднанні вони її тільки підвищували.

            На користь версії, що ці наніти були створені Стародавніми, говорив і їхній розмір. Наніти були приблизно в сто разів менші, ніж ті самі наніти у мене в організмі, що знаходяться в нейромережі.

         Та й швидкість реплікації нанітів була просто неймовірною, і при цьому вони знаходилися під контролем аграфа, у якого не було  блоку керування, його б вже я  побачив.

        Буквально в мене на очах ті кілька мільярдів нанітів, випущені зі скафандра аграфа, перетворилися на трильйони, покриваючи стелю над нами, а потім і зовсім їх кількість кожну соту секунди почала подвоюватися. Сумніваюсь, що така кількість нанітів взагалі має назву цифри.

      За мить стеля над нами почала набувати сріблястого кольору, що говорило про швидкість поширення нанітів. Чесно кажучи, я боявся нанітів, сильно боявся, я  знав з курсу історії Співдружності про кілька планет, знищених нанітами. Звичайно, в описі катастроф фарби спеціально згущали, щоб не надумали гратися з нанітною зброєю, але це мало що змінювало.

       Тому я підтримував постійно активним телекінетичний бар'єр, щоб у жодному разі ця гидота не змогла торкнутися мого скафандра та особисто мене. Адже спроби зараження у нанітів були, але бар'єр взагалі не підпускав нічого до щита скафандра. Я мав подвійний захист, і якби індивідуальний щит ще працював, то я використав би і його.

       А ось Марслен не хвилювався з цього приводу, він точно був упевнений у тому, що наніти не вирвуться з-під його контролю. Мені б таку впевненість, але мені тільки й залишалося, що сидіти та чекати, нам більше не доводилося оборонятися від дроїдів.

                Наніти досить швидко проникли до них і почали перехоплювати над ними контроль. Вже за десять хвилин у нас сформувався захисний загін із п'ятнадцяти дроїдів, які знищували тих які ще намагались на нас напасти.

          Ще за десять хвилин під контролем аграфа опинився весь відсік, у якому ми перебували. Кожна система була заражена і підконтрольна Марслену, з такими темпами міг би, напевно, всю станцію захопити за кілька годин.

          З кожною секундою під його контроль переходило дедалі більше відсіків станції. На інтерактивній карті, яку транслював нам на нейромережі аграф, було видно, як зараження поступово прискорюється.

            Нарешті через двадцять п'ять хвилин після початку зараження з Марсленом спробували зв'язатися. До цього моменту вже цілий сектор станції був заражений та підконтрольний аграфу. Швидкість захоплення та зараження збільшувалася в геометричній прогресії.

           Аграф вирішив зачекати ще кілька хвилин, перш ніж погодитись на переговори. Поки наніти не чіпали людей, але варто віддати наказ Марслену, і вони почнуть переробляти й живу матерію.

        Адже зараження відбувається і серед людей, на карті чітко видно, що вже заражені люди самі навіть не уявляють про це. Марслен сказав, що великі групи нанітів є вже у всіх людях, які перебувають у зоні зараження, а це понад три сотні людей.

        Наприкінці тридцятої хвилини з початку зараження Марслен вирішив, що тепер можна й домовлятися. Наніти поширилися за межі сектора станції, а отже, стримати загрозу безпеці станції не зможуть. Через десять хвилин переговорів, під час яких поширення нанітів все ще тривало, Марслен, виливаючи навколо себе задоволення в ментальному спектрі, відключився від зв'язку та віддав команду на зупинку розповсюдження нанітів.

      —   І що вони пропонують?

      — Спочатку погрожували, потім усвідомили ситуацію, адже я вже заразив усі кораблі в усіх ангарах, а отже, покинути станцію ніхто не зможе, — цими словами аграф спохмурнів. - Майже ніхто, головний розпорядник аукціону вкрав евакуатор, один із лотів, після чого втік, телепортувавшись у невідомому напрямку.

      — Напад на нас його рук справа?

     — Капітан станції стверджує, що його і що він про ці плани не знав. Але я не вірю в це, капітан має доступ до всіх систем станції й раптом не знає, що вирішив робити одна людина з керівництва станції? Дуже сумніваюся, але довелося з цим погодитись, - відповів аграф.- Все ж таки нам не треба, щоб вони пустили в дію протокол протидії нанітній загрозі.

    — А що це за протокол? - Запитав я, бо не знав про таке.

    — Це повне знищення без огляду на супутні жертви. Поки що вони хочуть зберегти й свої життя, й станцію, але варто нам показати, що ми не зупинимося, і штуін все візьме до штучних лапок. Повторюсь, поки штуін контролює капітан, але якщо зараження буде більше третини станції, то штуін вже сам вирішить, що робити.

       —  І на що домовилися? - Запитав я, розуміючи, що вмирати при підриві реактора мені не хочеться, а саме це і зробить Штуін у разі потреби.

       — Корп компенсації за напад, поступки для гончаків із деяких питань, ну і звичайно, новий транспорт для нас, навіть два. Корвет-сімка та есмінець-сімка. - сказав Марслен, задоволений собою. Я ж відчув те, що він не домовляв зараз.

         — Знаєш, щось у мене з'явилися думки про те, що другий пункт договору і був основним, навіть більше скажу, є в мене підозри, що вся ця ситуація не більше, ніж вистава поставлена твоїм керівництвом. — мене раптово осяяло.