Глава 9

Розділ 9

       Стрибок у сторону, камінь пролетів за десяток сантиметрів від мого вуха, звукова хвиля, що наздогнала його, мало не оглушила мене. Але нейромережа вчасно приглушила чутливість вух.

       У відповідь я підняв у повітря кілька тонн піску та атакував ними свого супротивника. Рррір спробував прорватися силою через пісочну стіну, але йому мало не відірвало мацаки. Він змушений був відступити, щоб наступного моменту атакувати мене зі спини.

          Виявилося, що рірт сильно занижував раніше свою швидкість, він рухався втричі швидше, ніж тоді, після нашого знайомства. Якби не прискорене сприйняття, то я б навіть не помічав його переміщень, мені здавалося б, що він телепортується.

         Але розігнана свідомість, нейромережа та псіоніка дозволяли бачити, але не реагувати вчасно. Щойно він вийшов за моєю спиною, він почав нову атаку одразу шістьма своїми мацаками, кінчики яких також рухалися на надзвуці.

        Індивідуальний щит  витримав лише з десяток ударів, після чого вичерпав накопичувач енергії й мені довелося прикриватися телекінетичним бар'єром. Наступні удари зав'язнули в бар'єрі, і я спробував перехопити ініціативу і схопити Ррріра. Але варто мені було розпочати перетворювати бар'єр на захоплення, як рірт вирвався.

     Рррір рухався настільки швидко, що, попри прискорене мислення, мені не вдавалося вчасно схопити в русі його телекінезом, тільки-но я фіксував його у  точці простору і починав діяти, як рірт вже опинявся в новому місці, і все доводилося починати спочатку. Єдина нагода схопити була, тільки якщо загнати його в пастку.

       Ми опинилися в патовому стані, він не міг пробити мого телекінетичного захисту, а я не міг атакувати його телекінезом, просто не встигав за його переміщеннями.

        Інші свої здібності я вирішив не світити перед аграфом, що спостерігав за нашим поєдинком, я і так засвітив дуже високий рівень володіння телекінезом, що для людей-псіонів було нетипово. Більшість людей спеціалізувалася на менталістиці.

       Поступово швидкість Ррріра почала зменшуватися, мабуть, сили вже добігали кінця не тільки у мене, стримуючи його удари, а й у рірта. Сам рірт поки не помічав того, що він почав рухатися повільніше, і я вирішив зловити його саме на цьому.

       В черговий момент, коли він зупинився у мене за спиною і спробував ударити мацаком, мені вдалося схопити мацак телекінетичним щупом, після чого я смикнув їм різко вперед.

        Повний болю рев показав, що я дещо перестарався, але головне — я все ж таки переміг і довів нахабному коту, що саме я тут головний. А то сьогодні вранці він хотів довести, що це я маю його слухатися, а не навпаки. Ось і довелося сьогодні провести спаринг не лише для демонстрації сили рірта Марслену, а й для того, щоб показати Ррріру його місце.

         Все ж рірти були хижаками та поважали лише силу. Поки він ревів від болю, отриманого в результаті відірваного мацака, я нарешті знерухомив його і почав вдавлювати в землю. За відчуттями, я втискав його з силою близько десяти тонн, але рірт все ще примудрявся стояти на лапах, тому мені довелося подвоїти зусилля.

              Тільки після того, як він упав у пісок і від тиску йому не вдавалося зробити навіть вдих, він у ментальній сфері запросив здачу. Перед боєм ми домовилися, що у разі чого здаємось і бій зупиняємо.

            Рррір тоді ще самовпевнено сказав, що це точно буде не він. Розвіявши телекінез, я відразу задихав вільніше. Все ж таки рірт виявився небезпечним супротивником, і це з його мінімальним володінням своїми здібностями.

        —  Я хочу почути, - звернувся я до Ррріра. - Хто найсильніший? Кого треба слухатись?

         —  Тебе, - відповів ментально рірт, він ледве міг поворухнутися, але регенерація вже почала швидко відновлювати зламані кістки та пошкоджені внутрішні органи. Все ж таки бій був складним не тільки для мене. - Ти найсильніший і я слабак. - насилу видавив із себе він.

           — Отак,- здивувався я його словам, — не варто недооцінювати людей тільки через те, що у твоєму світі вони слабкі.

            — Люди не слабкі. Зоряний Лорд тебе розчавить, не помітивши, — вигукнув рірт і спробував стати на ноги.

             —  Зоряний Лорд? А хто це? Ти не говорив про нього раніше, - сказав я.

             — Зоряний Лорд — це Зоряний Лорд, — відповів рірт так, наче це все пояснювало.

               —  Ну як же я не зрозумів, — з сарказмом сказав ментально я, — Хто він?

               —  Він Зоряний Лорд нашої мультисвітової держави, — відповів рірт, явно не розуміючи до пуття, що він говорить, явно завчене формулювання, — Він дуже крутий, він вміє телепортуватися, володіє телекінезом у сотні разів краще за тебе, ні, в тисячі, або навіть десятки тисяч разів. Він ... - Тут я обірвав рірта.

               —  Все, все, я зрозумів, що він крутий перець і крутіше за нього тільки варені яйця, — зупинив  Ррріра я. Той на той момент вже міг стояти на ногах і його мацак буквально на очах починав відростати.

               — А хто такий Варені Яйця? — спитав він у мене рірт, я ледве не зробив інтернаціональний жест рука-обличчя.

               — Не важливо, йди у флаєр, — відповів я йому, а сам зайнявся оглядом нашого бою.

               —  А коли мене за штурвал пустиш? - Запитав у мене рірт, але я йому не відповів, який же він ще дитина.

         — Браво, я вітаю тебе, це виглядало набагато крутіше, ніж більшість боїв на турнірі псіонів, а я ж побував минулого року на фіналі та багато чого бачив, — після закінчення бою флаєр, на якому ми прилетіли сюди, почав спуск і зараз торкнувся землі. З нього вийшов єдиний глядач нашого бою на безлюдному острові майже за три тисячі кілометрів від мого будинку. Марслен був вражений нашим боєм, він щиро вітав мене.

          — Дивився я записи, там є дуже небезпечні супротивники. Той же чорношкірий сполот, - згадав я записи, які купив за цілих десять тисяч кредитів, я хотів подивитися, чим володіють сильні псіони галактики, принаймні так вони себе позиціюють. Здебільшого ці псіони нічого не являли собою, але були там і справжні генії. Було навіть з десяток поза рангових, але їхні бої були нецікавими, вийшли два таких монстри на арену і почали дивитися один на одного, а потім через кілька хвилин один з них падає непритомним.