Розділ 8

Розділ 8

       —  І що тепер ти думаєш робити? - Запитала Арніель, вона була  в справжньому захопленні від рірта, який все ще продовжував спати в боксі вищого біозахисту, правда, вже не від хімії, а від ментальної техніки. Звичайно, доводилося поновлювати кожні п'ять годин, але це краще, ніж шукати нові седативні препарати, до яких мало не моментально вироблявся імунітет. - Адже він дитина.

        — Не було в нас проблем, то ось вони, — сказав я, невдоволено поглядаючи на мирно сплячого рірта, снилося йому явно щось приємне, он як мацаки сіпаються, так ще й це все супроводжується викидами задоволення. Якби ми були звичайними людьми, ми могли б від таких викидів і з глузду з'їхати.

         —  А чи варто з ними зв'язуватися? - запитала Арніель у мене, - Судячи з твоїх розповідей, вони явно старша раса, причому перевершують і нас у розвитку, а ти й сам знаєш, як у більшості своїй мої родичі ставляться до людей.

          —  Можна просто віддати Марсленові і хай собі розбираються з ним. - Запропонував я, але Арніель явно була проти цього. Он ледь не схопилася на ноги.

          — Не можна, він унікальний вид, чого вартий його біосинтезатор. Одна його слина допоможе заробити мільярди, - вигукнула аграфка. Я ж на неї дивився здивовано, думав, вона дбає про рірта, як про дитину, але ні, як про потенційне джерело доходу. Все-таки вона аграфка в першу чергу. - Поки не розберуся, як він виготовляє рідкісні елементи без термоядерного реактора всередині, я його не відпущу.

          — А ти пробувала штучно синтезувати цю слину? — спитав я в неї.

           —  Звичайно, пробувала, - відповіла вона розчаровано, але після цього менш зарозуміло продовжила. - На цьому обладнанні не вийде, там є ще щось, крім псіоніки й просто фантастичного прискорювача поділу клітин. Потрібно провести повноцінне дослідження, для цього мені потрібна нормальна лабораторія, а не те що тут є. Також мені потрібний біосинтезатор "Корс -12к" ... - почала перераховувати Арніель, але я зупинив її.

         — Стоп, по-перше, на повноцінну лабораторію пару корпів треба, а по-друге, де я візьму тобі обладнання дванадцятого покоління? До вас в імперію грабувати якусь лабораторію вирушу?

          — Вибач, ти, мабуть, маєш рацію, щось я зовсім погарячкувала. Але ти уяви, які можливості в собі приховує цей малюк, - з любов'ю на рірта подивилася Арніель, і її кохання явно була спрямована не на нього самого, а на біосинтезатор в організмі.

         —  Малюк? Ну-ну,- тільки й хмикнув я, з сарказмом дивлячись на двометрового в загривку кота з мацаками на спині.

         —  Ти сам казав, що він дитина, а отже, малюк, - відповіла Арніель. - Коли будемо будити?

         —  А ти впевнена, що бокс стримає його? - Запитав я, будучи зовсім невпевненим у міцності боксу.

          —  Зміцни бокс по максимуму своїми вміннями поки він спить. Думаю, в такому випадку він стримає, але все одно залишається телекінез, а діяти їм може і поза боксом. - відповіла Арніель.

           —  Тоді вивеземо його в чисте поле в боксі та й там розбудимо, себе я точно від слабшого псіона зможу захистити, а тобі краще буде залишитися тут, поки я з ним домовлюсь. - відповів я.

            —  А наші гості не завадять? - Запитала вона, кивнувши нагору де, спали двоє охоронців з "Пекельних гончаків".

          Замість відповіді я лише хмикнув. Так, їхні тіла були наповнені сотнями імплантів, навіть захист від псіоніки був непоганий, але не від псіоники А рангу. Так що приспати я можу їх будь-якої миті, як і у разі потреби змінити пам'ять, але цього мені не хотілося робити без вагомої причини.

           Тим більше можливість пробудження рірту з Марсленом ми обговорили. Він був проти лише у тому випадку, якщо він стане знову джерелом проблеми планетарного масштабу. А також він попросив більше дізнатися про можливості ріртів як самих по собі, так і їхнього технологічного рівня, щоб про всяк випадок доручити аналітикам розробити план протидії у разі повномасштабного вторгнення.

         Через те, що я контролював тоді поверхню його ментальної сфери, я був упевнений, що він говорить правду, і його насамперед непокоїть саме безпека як планети зокрема, так і нашого світу загалом. Це було дуже незвичайно для аграфа, коли я про це розповів Арніель, вона була здивована таким ставленням.

         Обговоривши план дій, я почав працювати. За допомогою телекінезу переніс бокс у ліфт та піднявся на поверхню. На жаль, від спостереження з боку супутників захисту я не мав ніякого, але залишалося сподіватися, що ніхто не цікавитиметься звичайним хлопцем, як я.

         Включивши антигравітаційний пояс для свого полегшення, я разом із боксом за допомогою телекінезу полетів на межу нашої ділянки із прибережною зоною. Встановивши на пісок бокс, я приступив до збирання всього, що рірт може схопити телекінезом.

         Завдяки кільком ментальним допитам, які я провів у вигляді відправлення запиту та отримання відповіді від його свідомості, я знав про можливості Ррріра доволі багато, ну і ім'я у нього.

        Рррір не був старанним учнем, натомість він вважав за краще влаштовувати бійки з іншими молодими ріртами, він був класичним поганим хлопцем у школі навіть на фоні інших молодих ріртів які також відрізнялися агресивністю серед інших розумних видів. Це взагалі велика проблема для всіх ріртів, до ста років вони мають дуже високий рівень агресивності, мені здається, що це було через те що їх вид мав штучне походження та й створювали його в першу чергу задля бою.

         Через це до ста років доживають далеко не всі рірти, близько чверті ріртів гине в процесі дорослішання, раніше було більше смертей, але останні кілька століть вони намагаються хоч якось контролювати дорослішання та провести його в контрольовано в контрольованому дорослими ріртами місці.

          Це і злило Ррріра найбільше, через це й не вчив він нічого нормально. Телекінез у нього хоч і був непоганий навіть на фоні однолітків, але контролювати понад десять об'єктів у нього не виходило. Та й вага кожного була обмежена – не більше  ста тринадцяти кілограмів.