Глава 26

Глава 26

Останні контейнери з припасами зникли в вантажному відсіку корабля з тихим гулом антигравітаційних підйомників. Я стояв біля панорамного вікна доку, спостерігаючи за тим, як наша команда завершує завантаження. Чотири години напруженої роботи, і ми нарешті були готові до справжньої подорожі.

— Системи життєзабезпечення перевірені, — доповіла Сейта, піднімаючись по трапу з останньою партією медичних препаратів. — Запасів вистачить на рік автономного польоту для п'яти осіб.

— Навігаційна система готова, — додав Шел'Тар, перевіряючи показники на своєму планшеті. — Всі доступні нам астрокарти завантажені, резервні накопичувачі заряджені.

Я кивнув, активуючи комунікатор:

— Диспетчер, корабель ТГ-1147 готовий до відстиковки.

— ТГ-1147, дозвіл на відстиковку надано. Бажаємо вдалої подорожі.

Корабель м'яко відірвався від стиковочних кілець і почав набирати висоту, залишаючи позаду купол Зони Стабільності. Через оглядові вікна ми востаннє побачили химерне магічне місто Серединного Плану — плаваючі острови, світлові мости, будівлі, що кинули виклик законам фізики.

— Курс на вихідну точку гіперпростору, — скомандував я, сідаючи за капітанське крісло. — Швидкість — одна десята відсотка від світлової поки не покинемо зону гравітаційного поля планети. 

По досягненню безпечної зони я одразу додав швидкості спочатку до двох відсотків, а потім і до десяти. Тільки після цього я пірнув у свій  домен і дістав звідти кристалічний носій з координатами, отриманими від Принців і даними по цій зоряній системі які вдалося знайти в Інформаторію. Координати були закодовані в багатовимірній структурі, яку неможливо було прочитати звичайними засобами. Але на щастя в мене був ключ для дешифрування отриманий від Принців. Взагалі дивно було зустріти шифрування на магічній основі такого рівня. Це значно перевищувало рівень цивілізації світу Ютара, скоріше за все Принци десь придбали цей шифр у більш високорозвинутої магічної цивілізації. 

— Шел'Тар, підійди сюди, — покликав я навігатора. — Мені потрібна твоя допомога з розшифруванням даних і координат які я витягнув з Інформаторію. В мене є ключ для дешифрування, але треба співставити ці координати з астрокартами які ми придбали на Торговій Площадці. 

ШелʼТар підійшов, його очі заблищали від професійної цікавості, коли він побачив кристал.

— Це... це не схоже ні на що з відомих мені форматів даних, — промовив він, обережно беручи носії до рук. Підключившись через спеціальний створений мною інтерфейс до носіїв від продовжив. — Структура нагадує багатовимірні зоряні карти, але кодування абсолютно унікальне.

— Це карти отримані від Принців, плюс інформація по системі з Інформаторію, — пояснив я. — Точність абсолютна, але формат розроблявся для цивілізацій з іншим типом мислення, точно не для людей. В цьому світі нема жодної розвинутої людської цивілізації магічного типу яка б могла самостійно подорожувати між зоряними системами без стрибків в Інферно. Тож доведеться адаптувати дані під наші навігаційні системи.

Шел'Тар уважно вивчав кристали, пропускаючи їх крізь спектральний аналізатор.

— Можу спробувати. Дайте мені кілька годин. Але для початку мені потрібні базові координати — принаймні поточний сектор галактики, щоб було від чого стартувати. 

— Ось приблизний район нашого поточного перебування, — передав я йому координати з системи корабля.

— Зрозуміло, — Шел'Тар уже заглибився в роботу, підключаючи кристал до навігаційної системи корабля. — Почну декодування зараз же.

Тим часом ми досягли безпечної відстані для активації гіперприводу. Я активував корабельну систему оповіщення:

— Увага всім, підготуватися до переходу в гіперпростір. Час до активації — одна хвилина.

Нейра та Кейлін заспішили на містки, кріпно фіксуючись у кріслах. Хоча наш корабель мав найсучасніші інерційні компенсатори, перехід в гіперпростір завжди викликав певний дискомфорт у непідготованих пасажирів.

— Гіперпривод заряджений, — доповіла Сейта з технічної консолі. — Всі системи в нормі.

— Активуємо за три... два... один... зараз!

Зорі за вікнами раптово розтяглися в довгі промені, а потім зовсім зникли, змінившись хвилястими потоками енергії гіперпростору. Корабель злегка здригнувся, коли його захопив потік між вимірами.

— Перехід успішний, — підтвердив Шел'Тар, не відриваючись від роботи з координатами. — Час до першої проміжної точки — вісімнадцять годин.

Я відкинувся у кріслі, відчуваючи суміш передчуття та тривоги. Попереду був довгий шлях, не тільки в просторі, але й у часі. Створення сфери Дайсона займе роки, можливо десятиліття. І все цей час я мав бути обережним, щоб не зашкодити плану Принців своїм втручанням.

— Фіск, — Торсен підійшов до мого крісла, — можете розповісти більше про цю систему? Що саме робить її такою особливою?

Я на мить замислився. Скільки можна їм розповісти, не розкриваючи справжньої природи плану?

— Ця система унікальна тим, що в ній немає розумного життя, — почав я обережно. — Жодних цивілізацій, жодних слідів колишньої активності. При цьому одна з планет має ідеальні умови для майбутньої колонізації представниками нашого замовника.

— А чому це важливо? — поцікавилася Кейлін. — Хіба не простіше знайти планету, де вже є розвинута інфраструктура?

— Не для наших цілей, — відповів я. — Сфера Дайсона — це проєкт такого масштабу, що він змінить всю систему. Краще почати з чистого аркуша, ніж руйнувати те, що вже існує.

— А що з магічним фоном? — несподівано запитала Нейра. — Ви завжди говорите про вплив магії на технології.

Це було влучне питання. Надто влучне.

— Саме тому й обрана ця система, — відповів я, намагаючись зберігати спокійний тон. — Магічний фон там мінімальний. Це дозволить використовувати найсучасніші технології без ризику непередбачуваних ефектів.

Наступні кілька годин пройшли в спокійній роботі. Шел'Тар методично адаптував координати, час від часу консультуючись зі мною щодо деталей кодування. Сейта проводила планові перевірки систем корабля. Торсен і Кейлін заглибилися у вивчення даних про будівництво мегаструктур, а Нейра аналізувала економічні аспекти проекту.